Ватикан офіційно відмінив Індекс заборонених книг

9 квітня  1966 року Ватиканом був офіційно скасований Індекс заборонених книг, що проіснував більше чотирьох століть.У нього включалися непотрібні Церкві твори богословів, учених і белетристів.

ІНДЕКС ЗАБОРОНЕНИХ КНИГ

(лат. «Іпdex librorum prohibitorum») — список творів, читання яких заборонялося віруючим під загрозою відлучення від церкви. Видавався Ватиканом у 1559—1966. В «І. з. к.» включалися тисячі назв, у т. ч. твори видатних мислителів, учених, письменників (напр., «Монархія» Данте, «Декамерон» Боккаччо, твори О. Бальзака, Ж. П. Сартра, праці П. Абеляра, Й. Екхарта, Б. Спінози, І. Канта і багатьох ін.). До 1917 «І. з. к.» складався спец. Конгрегацією індексу у Ватикані, а потім Конгрегацією священної канцелярії. В ост. виданні (1948) «І. з. к.» містив близько 8 тис. назв книг. За ухвалою II Ватиканського собору (1962—65) видання індексу у його поперед, формі припинено з 1966, а цензурні функції передано Конгрегації віровчення і конгрегаціям єпископів. Катол. церква, намагаючись зберегти контроль над духовним життям сусп-ва, використовує ін. форми і методи захисту віруючих перед впливом небезпечних, з її погляду, творів науки, л-ри і мист-ва.

Історія

Перше офіційне видання Індексу заборонених книг було випущено в Римі в 1559 році. Це перше видання було складено інквізицією, під особистим контролем папи Павла IV (Караффи).

Однак історія заборони певних літературних творів почалася набагато раніше. Першим літературним твором, яке було наказано знищити (надати вогню) була поема "Талія" єресіарха Арія. За рішенням Нікейського собору в 325 році поема була спалена.

Пізніше в 405 році папа Інокентій I склав перший список єретичних писань, що підлягали знищенню. До виходу офіційного індексу, складали списки заборонених творів.

Перший такий список був опублікований в Голландії в 1529 році. Венеція і Париж взяли приклад Нідерландів в 1543 і тисячі п'ятсот п'ятьдесят одна роках відповідно. Після створення індексу заборонених книг, всі рукописи проходили перевірку. Автор мав право на захист своєї роботи, а так само міг внести зміни в текст для того щоб заборона була знята. Такі книги позначалися грифом - «donec corrigatur» (заборонено, якщо не виправлено) або «donec expurgetur» (заборонено, якщо не очищено). У 1572 році була сформована Свята Конгрегація Індексу, спеціально призначена для виявлення забороненої літератури.

Книги розглядалися і заборонялися за каноном 1399 (з кодексу канонічного права):

·        Всі тексти священного писання, видані некатоликами.

·        Книги будь-якого автора, що захищають єресь і розкол або прагнуть будь-яким способом зруйнувати самі основи віри.

·        Книги, спеціально спрямовані проти церкви або християнських звичаїв.

·        Книги всіх некатоликів, присвячені питанням релігії, якщо не вказано, що в них немає нічого, що суперечить католицькій вірі.

·        Книги і брошури, в яких йдеться про нові видіннях, явищах, пророцтвах, чудеса або які пропагують нових святих, якщо такі були опубліковані без дотримання канонічних правил.

·        Книги, які оспорюють або висміюють будь католицький догмат; захищають помилки, засуджені папським престолом; скидають авторитет божественного культу; прагнуть зруйнувати церковну дисципліну; навмисне ображають церковну ієрархію або клір і церква.

·        Книги, повчають або рекомендують будь-які забобони, чаклунство, ворожіння, передбачення, магію, виклик духів тощо.

·        Книги, які проголошують законними дуель, самогубство, розлучення і доводять, що масонство і їм подібні організації не тільки не шкідливі, але і корисні для церкви і громадянського суспільства.

·        Порнографічні книги.

·        Літургійні книги, апробовані папським престолом, якщо в них є зміни.

·        Книги, які розповсюджують апокрифічні, або заборонені, або скасовані папським престолом індульгенції. Будь-якого роду зображення Христа, діви Марії, ангелів, святих і інших "божих слуг", якщо вони не відповідають духу і повчанням церкви.

Останнє перевидання Індексу сталося в 1948 році і складалося з 4 000 найменувань різних творів. Серед повністю заборонених авторів були Джордано Бруно, Спіноза, Оноре де Бальзак,Жорж Санд , Декарт, Дені Дідро , Эміль Золя.

За всі ці роки в світ вийшли 32 видання Індексу. 12 з них були випущені вже в XX столітті.

Існував індекс аж до 1966 року, він був скасований Другим Ватиканським собором.