Мости культурного єднання

Дорогі Друзі та поціновувачі цікавої інформації! У цей тиждень, який передує Дню депортації кримських татар, поговоримо про цікаві факти і події  взаємозбагачення і взаєморозвитку української та кримськотатарської літератури. Взаємини українців і кримських татар мають тривалу, цікаву і багату історію. Якщо звернутися до документів, які засновані на першоджерелах то можна зауважити,  що в  сусідських відносинах не  тільки суцільна ворожнеча, як це подавала радянська історіографія, а було дуже багато цінного і позитивного. Спектр їхніх взаємовідносин був досить широкий - війна, політика, економіка, культура.

Інформаційна довідка

Згадку про кримських татар можна зустріти в творах письменників давньої української літератури Касіяна Саковича (XVII ст.), Лазара Барановича, Семена Дівовича та інших. Твори ж кримськотатарських авторів Джанмухаммеда та Едіпа Ефенді присвячені періоду визвольних змагань українського народу під проводом Богдана Хмельницького проти польської шляхти. Це поеми “Тугайбей” та “Сефер Наме” (“Поема про похід”), які в уривках дійшли до наших днів.

Якщо говорити про авторів пізнішого періоду, а саме XIX століття, то тут чільне місце посідає кримська тематика в творчості видатної поетеси Лесі Українки (1871-1913), котра волею долі змушена була не раз відвідувати Крим, приїжджаючи сюди на лікування. Відвідавши Євпаторію, Бахчисарай, Південний берег Криму, молода українка під враженням побаченого згодом напише цикл віршів “Кримські спогади”, серед яких є вірші “Бахчисарай”, “Бахчисарайський дворець”, “Бахчисарайська гробниця”, “Татарочка”, в яких яскравою лінією проходить кримськотатарська тематика. 

Яскраву творчу сторінку посідала кримська тематика і в творчості класика української літератури Михайло Коцюбинського (1864-1913), який не раз бував у Криму наприкінці XIX століття. Він відвідував базари, татарські школи, вивчав побут та звичаї, мову кримських татар, цікавився історією і культурою краю. У своїх оповіданнях “В путах шайтана”, “На камені”, “Під мінаретами” письменник з любов’ю до кримськотатарського народу змальовує життя простого люду, його хвилювала й доля кримськотатарської інтелігенції.

    Сторінками давньої кримськотатарської літератури цікавився й інший класик української літератури Іван Франко (1856-1916). У 1915 році він написав статтю “Кримський хан Газі Гірей (1588-1607) і дещо з його віршів”. Переклав українською мовою його газелі “Проста душа для нас ліпша, як простий ріст”, “Я борець твій і невільник…”, “В обороні фортеці Зомбор”. Ці газелі, майстерно виконані класиком, увійшли до антології кримськотатарської поезії “Окрушина сонця”, що побачила світ 2003 року у київському видавництві, котре нині носить назву “Етнос”.

Іван Франко про кримськотатарського поета Газі-Гірея

Великий внесок у розбудову мостів духовного єднання української та кримськотатарської літератур зробив академік Агатангел Кримський. Він уперше створив українською мовою “Коротку антологію кримськотатарської поезії”, яка увійшла до його праці “Студії з Криму” (1930). Окремим розділом у цих студіях А. Кримського було дослідження “Література кримських татар”.

«Студiї з Криму» Агатангела Кримського

Культура національних меншин, які населяють територію сучасної України, є невід’ємною складовою загальноукраїнської культури. Етноси, які протягом століть мешкають на цих землях, розвиваючи власну культуру, тією чи іншою мірою впливали на культуру українського народу, роблячи її неповторною. Також невід’ємним вітчизняним культурним надбанням є творчий доробок діячів, які належать до національних меншин. Таким чином, вони збагатили не лише культуру свого народу, а й українську в загальнодержавному сенсі. Слід обов’язково звернути увагу на той аспект, що культура українського народу також впливала на культури національних меншин та збагачувала їх.