Сигарета зайва у твоєму житті

Дорогі Друзі! Щороку 31 травня весь світ відзначає День боротьби з тютюнокурінням. Статистика щодо паління і його наслідків насправді жахлива, і не лише в Україні, а й у світі.  Позбутися шкідливої звички непросто. На щастя, є чимало випробуваних способів кинути палити і почати здоровий спосіб життя.  Саме про вплив тютюнопаління на організм людини та про те,  як позбутися цієї шкідливої звички  розповідається у пропонованому матеріалі від бібліографа. Доброго всім здоров'я! Бережіть себе!

Інформаційно-бібліографічна довідка

Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням встановлений у 1987 році Всесвітньою організацією охорони здоров’я та відзначається щорічно 31 травня. Згідно даних ВООЗ, сьогодні у світі налічується понад 1 млрд. курців, серед яких майже 200 млн. жінок. Вживання тютюну є однією із найбільш серйозних загроз для здоров’я людини. Основними причинами смертності, пов’язаними із тютюнопалінням, є серцево-судинні захворювання (47%); захворювання органів дихання (19%); рак легенів (16%); інші види раку (9%). Близько 70% смертей, пов’язаних із тютюном, сталися з особами віком від 35 до 69 років, а це означає, що кожен померлий у цій віковій групі втратив у середньому 19 років життя. В Україні палить близько 11,5 млн осіб, з них — 9,1 млн чоловіків та 2,5 млн жінок. Приблизно третина населення у віці від 18 до 25 років — є постійними курцями. Більш, як половина всіх курців свою першу сигарету викурили у віці до 12 років. Досвід України підтверджує, що законодавчі обмеження є дієвими механізмами боротьби з тютюном. Так, завдяки забороні реклами сигарет, забороні куріння в громадський місцях та місцях спільного користування, друку на пачках сигарет попереджень про небезпеку куріння та збільшенню вартості сигарет, поширеність куріння в Україні поступово зменшується.

Основна мета відзначення Всесвітнього дня без тютюну – захистити теперішнє та майбутнє покоління не тільки від руйнівних наслідків для здоров’я, пов’язаних з тютюном, але також і від соціальних, екологічних та економічних наслідків вживання тютюну.

Як свідчить досвід – кинути палити може кожна людина. І неважливо, як довго і в якій кількості вона палила тютюн. Слід пам’ятати, що кинути палити легше сьогодні, ніж завтра! Бережіть себе!

Бібліографічний огляд літератури

Боровець, Зенон

    Курити не курити...Не все одно[Текст] /  Зенон Боровець. – Львів : Свічадо, 2008. – 40с.

Зенон Боровець розкриває надзвичайно важливі проблеми куріння, а також пияцтва та лихослів'я.  Брошуру написано в оригінальній формі - замість розділів є "соломини", які, немов рятівне коло, пропонуютьчитачеві.

 Карр, Ален

    Легкий спосіб кинути курити [Текст] / Ален Карр. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 1985

Усе, що вам потрібно для того, щоб кинути курити, – це книга, яку ви тримаєте в руках! Вам нема чого боятися, ви не наберете вагу і не відчуєте, ніби вам чогось бракує, – ви навіть можете продовжувати палити, поки її читаєте.«Легкий спосіб кинути курити» – дійсно ефективний метод, який набув широкої популярності та має величезний успіх у багатьох країнах світу. Прочитавши цю книгу, ви позбудетеся згубної звички та відчуєте незвичайну свободу. Починайте негайно!

 Карр, Ален

    Легкий спосіб кинути курити  спеціально для жінок [Текст] / Ален Карр. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 240с.

«Легкий спосіб кинути курити» - дійсно ефективний метод! Тепер - спеціально для жінок! У цій книжці детально розглянуто властиві лише жінкам проблеми і труднощі. Процес читання перетвориться в індивідуальну консультацію, в особисту розмову з автором. Ви не наберете вагу, не відчуєте спустошення та дискомфорту, не вживатимете ніяких замінників нікотину - ви просто позбудетеся згубної звички назавжди та відчуєте свободу! 

Список рекомендованої літератури :

Книги

Козирєва, О. І.

     Тютюновий дим – отрута [Текст] / О. І. Козирєва. – К. : «Здоров’я», 1980. – 46 с.

Рудик, Б. І.

     Куріння шкодить здоров’ю [Текст] / Б. І. Рудик. – К. : «Здоров'я», 1981. – 40 с.

Статті

 Боровський, Олег

      Куріння вбиває і взагалі не модне [Текст] / Олег Боровський // Україна молода. – 2015. – 9 січ. – С.7.

Земна, Наталя

      Ризик з першої цигарки [Текст] /Наталя Земна // Земна планета Земної. – 2015. – 12 листоп. – С.12-13.

Клекіт, Христина

     Людські легені створенні для вдихання чистого повітра, а не диму …[Текст] / Христина Клекіт // Високий Замок. – 2019. – 14 верес. – С. 12.

Клекіт, Христина

     Цигарки «крадуть» 10-12 років життя[Текст] / Христина Клекіт // Високий Замок. – 2019. – 13 січ. – С. 5.

Львова, Ірина

     Усе розумію, а кинути не можу [Текст] / Ірина Львова // Добрий лікар. – 2017. - № 6. – С. 18-19.

Максимець, Олеся

    Захотів і кинув курити! [Текст] / Олеся Максимець // Добрий лікар. – 2016. - № 3. – С. 15.

Плиска, Олена

     Курить мати – страждає дитина [Текст] / Олена Плиска // Добре здоров'я. – 2017. – С. 9.

Романів, Олена

    Яка отрута в цигарках? [Текст] / Олена Романів. - Добрий лікар. – 2016. - № 3. – С. 15.

Укладач бібліограф Жовківської РЦБС   Софія Кіх

ГЕНІАЛЬНИЙ ФЛОРЕНТІЄЦЬ

Постать Данте Аліг'єрі для італійської культури унікальна: він сам-один витворив італійську літературну мову, якою послуговуються вже майже сім століть, а його «Божественна Комедія» по праву вважається перлиною світової літератури. Народився Данте Аліг'єрі 18 (22) травня / 31 травня (4 червня) 1265 року (точної дати немає) у Флоренції. Його сім'я була відомою і підтримувала гвельфів - політичний альянс, який виступав на боці Папства і протистояв гібелінам, які підтримували імператора Священної Римської імперії.

У 1274 році, коли Данте виповнилося дев'ять років, він зустрів Беатріче Портінарі, в яку закохався «з першого погляду», але жодного разу навіть не заговорив з нею. Він подавав приклад так званої «ввічливої любові». Це почуття було найсвітлішою подією в житті Данте і, можливо, поштовхом до літературної творчості. У багатьох віршах Данте зобразив Беатріче як напівбожество, яке постійно спостерігає за ним. Коли Данте йшов 13-й рік, його заручили з Джемма ді Манетто Донаті. Незважаючи на одруження і народження дітей, Данте проніс свою першу любов до Беатріче через все життя. Аліг'єрі вражав сучасників незвичайною для свого часу освіченістю. Ймовірно, він навчався у Болонському університеті, вивчав тосканську поезію, поезію трубадурів і класичну поезію античності, особливо захоплювався творчістю Вергілія. Хоч Данте входив до партії гвельфів, він не дуже прихильно ставився до Папи Боніфація VIII. У трактаті "Про монархії" Данте Аліг'єрі продемонстрував свої політичні погляди. Через політичні уподобання Данте змушений був втікати з Флоренції. Він поневірявся по різних містах Італії, згодом потрапив до Равенни, куди його покликав синьйор міста, Гвідо да Полента.

Протягом 1306-1321років поет створює свою «Божественну Комедію».

Цей твір вважається шедевром не тільки італійської, але і світової літератури, а також справжньою енциклопедією середньовіччя. У трьох частинах («Пекло», «Чистилище», «Рай») Данте описав свою подорож до Бога. Супутником Данте виступає римський поет Вергілій, пізніше Данте супроводжує Беатріче, яка уособлює милість Божу.

Данте вирішив написати «Божественну комедію» заради духовного порятунку людини і всього світу. Він писав: «Врятувати людей від ганебного стану і провести їх до щастя». Він проголошував високі ідеали Добра, Любові, Милосердя, Розуму, які, на його думку, можуть змінити життя суспільства.

Влітку 1321 року Данте захворів на малярію, від якої помер в ніч з 13 на 14 вересня.

Після смерті Данте Аліг'єрі його сини довгий час не могли знайти тринадцять останніх пісень, поки, згідно з легендою, Данте не наснився своєму синові Якопо і не підказав, де вони лежать. В Україні «Божественну Комедію» в основному перекладали частинами, однак згодом вийшло кілька повних версій перекладу всіх трьох частин. Серед перекладачів були Іван Франко, Володимир Самійленко, Ігор Костецький, Василь Барка, Михайло Драй-Хмара та інші. Повний переклад всіх трьох частин виконав в 1976 році Євген Дроб'язко. Дуже гарний сучасний український переклад належить перу Максима Стріхи.

ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ ДАНТЕ АЛІГ'ЄРІ

-Ім'я дружини Данте жодного разу не згадує ні в одному зі своїх творів, проте Беатріче він присвятив більшість сонетів і канцон зі збірки La Vita Nuova ( «Нове життя») і вона є одним з головних персонажів «Божественної Комедії».

-Данте і Беатріче стали символом любовної пари, таким як Петрарка і Лаура, Трістан та Ізольда, Ромео і Джульєтта.

-Зі своєю коханою Беатріче Данте бачився лише двічі в житті - в 9 і 18 років.

-У 2008 році влада Флоренції, майже через 690 років після смерті Данте Аліг'єрі, скасувала рішення про вигнання поета з міста. Однак це рішення наштовхнулося на велику критику і громадськість назвала його комерційним трюком для залучення туристів.

-Його предки походили з римського роду Елізео, який брав участь у заснуванні Флоренції. Прапрадід Данте, Каччагвіда, навіть брав участь в хрестовому поході Конрада III, був посвячений у лицарі і загинув в бою з мусульманами.

-При транспортуванні праху Данте з Равенни в рідну Флоренцію урну викрали монахи-францисканці з сусіднього монастиря, які не бажали розлучатися з поетом.

-Над «Божественною комедією» Данте трудився 15 років.

-Спершу твір мав назву «Комедія» (за тодішніми правилами, це означало твір із смутним початком, але щасливим кінцем) , епітет «божественна» вжив у своєму дослідженні італійський письменник-гуманіст Джованні Бокаччо. З того часу поему публікують під назвою «Божественна Комедія».

-Аліг'єрі вплинув своєю творчістю на таких відомих письменників, як Вільям Шекспір, Джеффрі Чосер і Джон Мілтон.

-Завдяки «Божественній Комедії» саме рідний для Данте тосканський діалект донині служить основою літературної італійської мови.

-Кожна з трьох частин «Божественної Комедії» закінчується словом «зірки».

-Найстрашнішим гріхом, якому відповідало б 9-е коло пекла, Данте називає зраду. Навіть злодії і вбивці перебувають вище.

-"Божественна Комедія" згадується в багатьох творах, проте одним з найпопулярніших є роман Дена Брауна «Інферно».

ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ ВИДАВНИЦТВ, ПОЛІГРАФІЇ І КНИГОРОЗПОВСЮДЖЕННЯ

День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження в Україні відзначають в останню суботу травня. Він був заснований Указом Президента № 563/99 від 25 травня 1999 року. Видавнича справа — дуже захоплююча та творча сфера діяльності. Складання макетів, підбір кольорової гамми, верстка та багато інших цікавих речей. Видавці — справжні чарівники, що надають словам і зображенням відчутну форму. Це в їхніх руках електронний документ перетворюється на красиву брошуру, журнал або книгу. Це їхніми стараннями текст стає структурованим і легким для читання. Це саме вони дозволяють мільйонам читачів насолоджуватися паперовою версією книг, їх запахом і шелестом сторінок.

У День працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження не відмовте собі в задоволенні зазирнути в книжковий магазин або внести до списку покупок улюблений журнал чи газету!

Петро Карманський-майстер поетичного слова XX ст.

Незліченні урагани, що століттями пролітали над українською землею, шматуючи її душу та душі її синів і дочок, присиипали «попелом згарів» не одне з імен тих, хто вболівав за її кращу долю й у різний спосіб освічував путі до неї. У когорті цих щасливих нещасливців – Петро Карманський, поет, перекладач, педагог, громадський діяч, журналіст; член літературного об’єднання «Молода муза» та Спілки письменників України (1940–1947 рр.).

Інформаційно-бібліографічний пошук

Народився Петро Карманський 29 травня 1878 в м. Чесанові недалеко від Перемишля (нині Цеханув, Польща). Упродовж свого не такого вже й короткого життя (помер у 78-річному віці) замешкував у різних країнах і на різних континентах (Італія, Югославія, Австрія, Канада, Бразилія, Аргентина), та найтісніше й найтриваліше був пов’язаний зі Львовом, де 16 квітня 1956 року відійшов у вічність. Літературні псевдоніми й криптоніми – К., П. Г., п. к., П. К., Карманс, Петро Гіркий, Петро Гуржій, Колишній, Лесь Могильницький, Лесь Могилянський, Петро К., Петро Карм., Теодор Рак. Людина, сенсом життя якої було «шукання сонця».

Першу славу письменник здобув собі в Галичині  збіркою «З теки самовбивця» (1899). Вона перегукується з Франковим «Зів’ялим листям» і сповнена модного тоді декадентського самоаналізу та занепадницьких настроїв. На час виходу збірки «Ой люлі, смутку» Петро Карманський – один із очільників модерної мистецької групи «Молода Муза» (1906–1909 рр.), редактор її друкованого органу – часопису «Світ».  Його літературна кар’єра, як на українського письменника двадцятого століття, була доволі тривалою і продуктивною. Вона почалася ще в дні, коли «молодомузівці» сперечалися в кав’ярнях із Франком, а обірвалася вже після Другої світової війни. За цей час письменник пережив різні «ізми», політичні режими й історичні події. А писав він безперестанно: поезію, художню прозу, драму, переклади світових класиків, спогади, подорожні враження, листи-фейлетони. У дев’яностих роках його спадщині пощастило – з’явилися видання, які подають нові матеріали про життя письменника й повертають сучасному читачеві його творчість. Нещодавно, зокрема, відшукався його роман «Кільця рожі», написаний у Римі ще 1921 року, але досі не виданий. Іще не віднайдено й незібрано розкидані по трьох континентах різні вірші й багате листування. Однак уже вимальовується повна картина всієї його діяльності й творчого доробку. Починає П. Карманский свою діяльність книжкою «З теки самоубийця» (1899),пізніше виходять  збірки поезій «Ой люлі, смутку!» (1906), «Блудні огні» (1907) , «Пливем по морі тьми» (1909), «Al fresco»(1917),  «За честь і волю» (1923),) «До сонця» (1941)  «На ясній дорозі» (1952).

Дивом віднайдений рукопис роману поета-молодомузівця Петра Карманського відтворює атмосферу передвоєнного Львова початку ХХ ст., надії, розчарування та світоглядні колізії молодої галицької богеми та громадських діячів, складні політичні та міжнаціональні відносини у львівській громаді, трагічні події Першої світової війни та боротьби за українську державну незалежність. На цьому тлі розгортається драма молодої сім’ї галицьких інтелігентів. Роман «Кільця рожі» – це художній документ надзвичайної емоційної сили, портрет епохи очима учасника і свідка – українського інтелектуала.

У 2010 році в Ужгороді виходить книга  «Петро Карманський: Життя і творчість. Монографія». Пропоноване видання є монографічним дослідженням життя і творчості одного з визначних майстрів українського слова першої половини ХХ ст. Петра Сильвестровича Карманського (1878-1956) – поета, прозаїка, літературного критика, публіциста, громадського діяча років боротьби за українську державність. Поряд із аналізом уже опублікованих творів письменника в дослідженні розглядаються маловідомі й зовсім невідомі сучасному читачеві матеріали, частина яких зберігалася в різних архівах Європи та Америки і в родинному архіві Карманських, а нині знаходиться у Відділі рукописів НАН України.

   З навець англійської, французької, італійської, німецької та португальської мов, Карманський перекладав твори відомих  зарубіжних письменників, був прекрасним оратором і палким поборником українства. Прагнучи стати учасником державотворчих процесів Української Народної Республіки, П. Карманський у час свого другого приїзду до Києва приймає пропозицію читати на вчительських курсах лекції з історії української літератури та викладати у Херсонському педагогічному інституті.

   Аналізуючи творчість  можна впевненно говорити, що Петро Карманський справді був провісником нового напряму в українській літературі початку ХХ ст. – символізму, бо його твори засвідчують увагу до проблем окремої людини, зорієнтованість на її внутрішній світ, прагнення до гармонії мелодики її душі та мелодики Всесвіту.

Рекомендований список літератури

 Карманський, Петро

     Дорогами смутку і змагань [Текст] : вибрані поезії / Петро Карманський. - Львів : Каменяр, 1995. - 350 с.

Карманський, Петро

     До сонця [Текст] : вибрані поезії  1900-1940/ Петро Карманський. – К.: Рядянський письменник, 1941. - 165с.

Карманський, Петро

     Кільця рожі [Текст] : роман / Петро Карманський. - Львів : Апріорі, 2018. - 270 с.

 Карманський, Петро

     Мавпяче дзеркало. Листи з Канади і про Канаду до «Канади» [Текст]. – Вінніпеґ: Українська Вільна Академія Наук, 1998.

Карманський, Петро

    Між рідними в Південній Америці [Текст] / Петро  Карманський. - К. ; Відень ; Львів : Чайка, 1924. - 211 с.

Карманський, Петро

   Ой люлі, смутку... [Текст] : поезії / Петро Карманський. - Ужгород : [б.в.], 1996. - 416 с. 

Карманський, Петро

    Українська Богема [Текст] / Петро Карманський. - Львів : Олір, 1996. - 144 с. 

Голомб Л. Г. 

      Петро Карманський: Життя і творчість. Монографія [Текст]. – Ужгород: Ґражда, 2010. – 246 с.

Ляшкевич, П.

    Петро Карманський: нарис життя і творчості / П. Ляшкевич ; відп. ред. Г. Чопик. – Львів, 1998. – 72 c.

      Українська діаспора [Текст]: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Укладач бібліограф Софія Кіх

ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКО АГЕНТА 007

Ян Флемінг - англійський письменник, автор 14 романів про супершпигуна Джеймса Бонда. Саме за його романами, розповідями і персонажами знімається серія фільмів про Агента 007.

Ян (Ієн) Ланкастер Флемінг народився 28 травня 1908 року в Лондоні в родині члена парламенту Валентина Флемінга і Евелін Сент-Круа-Флемінг (уродженої Роуз). Закінчив Ітонський коледж і Сендхерстську військову академію, Мюнхенський і Женевський університети. Після невдалої спроби влаштуватися на роботу в МЗС Великобританії Флемінг в 1931 році вступив в агентство «Рейтер» журналістом. У 1933 році Флемінг був посланий у відрядження в Москву для висвітлення процесу над шістьма англійськими фахівцями, звинуваченими в шпигунстві. Незважаючи на очевидний успіх поїздки, Флемінг в тому ж році залишив журналістську діяльність. У 1939 році Флемінг повернувся в журналістику. Скориставшись своїми зв'язками в міністерстві закордонних справ, він знову приїхав до Москви в складі торгової делегації на цей раз як представник «Таймс». У травні 1939 року, напередодні Другої світової війни, вступив до військово-морських сил Великобританії і служив по лінії розвідки. Помер 12 серпня 1964 року в Кентербері від серцевого нападу під час гри в гольф.

Персонажі Флемінга (Джеймс Бонд, М, Q, Міс Маніпенні і Білл Таннер) використовувалися також в книгах Кінгслі Еміса (під псевдонімом Роберт Маркем) (1 книга), Джона Пірсона (1 книга), Крістофера Вуда (2 книги), Джона Гарднера ( 16 книг), Джима Хетфілда (1 книга), Раймонда Бенсона (12 книг) і Себастьяна Фолкса (1 книга). У 1996 році Крістофер Крейтон опублікував книгу «Операція Джеймс Бонд. Остання велика таємниця Другої світової війни». У книзі розповідається про участь її автора і Яна Флемінга в надсекретній операції англійської розвідки з вивезення Бормана з Берліна до Англії в травні 1945 року. Дана операція мала кодову назву «Джеймс Бонд». 

У 2008 році журнал The Times включив Флемінга в список «50 великих британських письменників з 1945 року». У ньому Флемінг зайняв 14-е місце. На честь сторіччя з дня народження Яна Флемінга, в 2008-му році був знятий фільм «Квант милосердя» і написаний роман Себастьяна Фолкса - «Диявол не любить чекати». До 100-річчя від дня народження в лондонському Імперському військовому музеї відкрилася виставка під назвою «Тільки для ваших очей: Ієн Флемінг і Джеймс Бонд». Куратори виставки відзначали, що, незважаючи на всі їхні зусилля, їм не вдалося відокремити автора від його героя, настільки тісно переплелися правда і вигадка в житті розвідника і письменника Яна Флемінга. Видавництво Simon & Schuster анонсувало вихід нової книги про Джеймса Бонда під назвою "Карт-бланш», автором якої є Джеффрі Дівер. BBC America спільно зі Sky Atlantic випустили мінісеріал з чотирьох епізодів «Флемінг: людина, яка хотіла стати Бондом», в основу якого було покладено листи дружини Флемінга, його історії, а також книга біографа Джона Пірсона.

Йосип Олеськів : сторінками краєзнавчого календаря

Дорогі Друзі! Цього року виповнюється 160 років від дня народження Йосипа Олеськіва -  професора Вищої рільничої школи в Дублянах, талановитого науковця, активного діяча товариства “Просвіта” родом із Жовківщини. За іронією долі його більше знають у Канаді, аніж в Україні. Саме там вдячні українці поставили йому пам’ятник і назвали батьком української еміграції. І тільки віднедавна пам'ять про нього відроджується в рідній Україні.

Хто такий Йосип Олеськів і чому його ім’я шанують і пам’ятають багато українців Ви дізнаєтесь переглянувши віртуальну довідку :

Йосип Олеськів  народився 28.09.1860 у  с. Нова Скварява,  Жовківського району  Львівської області – ботанік, фахівець з питань сільськогосподарського рослинництва, плодоовічник, агроном, садівник,економіст, громадський діяч. 

Прожив лише 43 роки, життя його   було коротким  але самовідданим, діяльним і насиченим. Після успішного завершення навчання в гімназії, студіював науку у Львівському університеті, захистив дисертацію, стажувався в Ерфуртському університеті в Німеччині, згодом читав лекції у Вищій рільничій школі у Дублянах.  Й. Олеськів працював доцентом рільництва та ботаніки. Саме в цей період він здійснював дослідження змін пір року і їх вплив на плодові культури. Його праці були дуже корисні у практичному садівництві. Агрономічна наукова діяльність Й. Олеськіва пов’язана з діяльністю «Просвіти», де він активно пропагував ідею розвитку садівництва, городництва, молочарства. Також він приділяв увагу організаційним питанням сільського господарства краю. Враховуючи його знання і досвід, в 1892 р. на засіданні Головної управи «Просвіти» Й. Олеськіва обрано членом управи цієї організації. Стаття Й. Олеськів «Розвій селянського господарства у Східній Галичині 1848–1898»; Книга «Про садівництво, городництво і молочарство»; Стаття Й. Олеськіва «Фенологічні записки плодових дерев» (Kosmos. 1889. s. 59–63).

Й. Олеськіва вважають ініціатором української еміграції до Канади у 90-х роках 19 ст. Дослідник життя та діяльності Й. Олеськіва, професор Львівського університету ім. І. Франка С. Качараба зазначає, що масовий рух емігрантів з українських земель за океан розпочався наприкінці 60-х – на початку 70-х рр. XIX ст. Еміграційний потік галицьких селян первинно був спрямований в Аргентину, Бразилію, США. Й. Олеськів опікувався українськими емігрантами з Галичини до Канади у 90-х роках XIX ст.. Він не шкодував ні своїх життєвих сил, ні часу, ані коштів, щоб лишень допомогти українцям емігрувати. В 1895 р. Й. Олеськів зустрічався з державними урядовцями Канади, досліджував клімат та землі цієї країни, побував на багатьох канадських фермах.

 Саме відтоді еміграція українців до Канади стала масовою. Й. Олеськів створив комітет з питань еміграції, який здійснював фахове консультування селян. Канадський уряд надавав комітетові грошову допомогу впродовж 1898–1899 рр., а також дбав про духовне і культурне життя емігрантів. Стараннями цього комітету в 1897 р. до українських емігрантів прибув священик о. Нестор Дмитрів. Понад шість років опікувався Й. Олеськів українськими поселенцями в Канаді. Як підсумок, на 1903 р. в Канаді налічували 34 тис. українських емігрантів з Галичини. Про діяльність Й. Олеськіва газета «Свобода» у 1895 р. писала: «Серед наших багатьох патріотів справжнім великим і мудрим патріотом у Галичині є доктор Олеськів, професор сільського господарства в Педагогічній семінарії у Львові. Він справді свідомий українець, який на свої власні гроші прагнув дослідити еміграцію до Канади».

У Львові  в 2014 році було видано книгу «Йосип Олеськів : життя і діяльність». Видання, яке  розкриває життєві сторінки видатного українського вченого, батька української еміграції до Канади, Йосипа Олеськіва. У ній вперше подаються його праці, адаптовані до сучасної української мови, в яких викладені як історичні, так і природничі аспекти. У книзі чимало цікавезних публікацій. Особливо «Щоденник Івана Дорундяка» (ретельні записи селянина, який супроводжував Олеськіва до Канади). Листи Олеськіва з Німеччини до Франка. Окремо – листування Йосифи Олеськів із дружиною Франка – Ольгою. Зрештою, кожна стаття заслуговує на осмислене прочитання. А це – понад 400 сторінок.

У 1901-му році Й. Олеськів переїжджає до Сокаля на нову посаду директора Сокальської учительської семінарії і приступає до виконання службових обов’язків з вересня. Однак недовго довелося бути Й. Олеськіву директором Сокальської учительської семінарії. У1903 р. внаслідок тяжкої довготривалої недуги Й. Олеськів на 43-му році життя помер. Поховано Й. Олеськіва у Львові на Личаківському цвинтарі.

Видатний майстер сценічного перевтілення: Саксаганський Панас

Інформаційно- бібліографічна довідка

Саксаганський Панас Карпович (справжнє прізв. — Тобілевич; 15(03).05.1859—17.09.1940) — актор, режисер, драматург.  Брат  І. Карпенка- Карого, М. К. М.Садовської. Народився в с. Кам’яно-Костувате Бобринецького повіту  (нині село Братського р-ну Миколаїв. обл.) в сім’ї збіднілого дворянина, управителя панського маєтку. Мати його, уроджена Садовська, за походженням була кріпачкою. Початкову освіту здобув у Бобринецькій початковій школі та Єлизаветградському реальному училищі, яке закінчив 1877. Вступив на військову службу, був направлений до Одеської  юнкерської школи (1878—80).

Почав виступати на сцені в аматорських виставах, ще навчаючись у старших класах. Із 1883 розпочав професійне творче життя на сцені Миколаїва. театру в трупі під керівництвом М. Л. Кропивницького та М. Старицького , зігравши роль Возного в "Наталці Полтавці". З 1885 р. — у трупі М. Кропивницького, з 1888 р. — у М. Садовського. У 1890 році організував разом зі своїм старшим братом Іваном власне товариство українських акторів на паях, де працював як директор та режисер. У репертуарі Товариства з’являлися нові драми І. Карпенка-Карого. Саме в Товаристві Саксаганський проявив себе як режисер. В 1907 р. помер Іван Тобілевич і Товариство припинило свою діяльність. У 1918 р. Панас Саксаганський очолював Державний Народний Театр, який мав завдання ставити побутовий, історично-побутовий і класичний репертуар. Коли у 1922 році театр припинив своє існування, Саксаганський заснував новий театр – імені Марії Заньковецької. 

Панас Саксаганський у сценічному образі, 1905 рік

За своє творче життя зіграв близько 100 основних ролей як комедійного, так і драматичного репертуару, а також багато епізодичних ролей: Пеньонжка ("Мартин Боруля"), Копач ("Сто тисяч"), Харко Ледачий ("Паливода ХVIII ст."), Цокуль ("Наймичка"), Феноген ("Хазяїн"), Іван ("Суєта"), Потоцький, Гнат Голий ("Сава Чалий"), Тарас ("Бондарівна"), Гнат ("Безталанна"), Юліан ("Лиха іскра…") — І.Карпенка-Карого; Богун ("Богдан Хмельницький"), Шпонка ("Як ковбаса та чарка…"), Кабиця ("Чорноморці"), Голохвостий ("За двома зайцями") — М.Старицького; Іван Непокритий ("Дай серцю волю…" М.Кропивницького), Стецько ("Сватання на Гончарівці" Г. Квітки-Основ’яненка , Карась ("Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського, Возний, Виборний ("Наталка Полтавка" І. Котляревського, Франц Моор ("Розбійники" Ф.Шіллера). І кожна з них — вершина акторського мистецтва. Створені ним сценічні образи стали класичними зразками акторської техніки й майстерності перевтілення. Саксаганський відомий і як талановитий режисер, він першим на українській сцені став створювати партитури ролей і вистав, тобто започаткував власну систему попередньої роботи над роллю. Автор комедій "Лицеміри" (1908) і "Шантрапа" (1913). Свої думки про створення сценічного образу виклав у статті "Моя робота над роллю" (1937).

Сценічний образ у виставі "Гайдамаки" - Панас Саксаганський 

Останній раз Саксаганський виступає у театрі 12 травня 1935 р., коли в офіційно-урочистій обстановці відзначалось 75-ліття його життя й 50-ліття сценічної діяльності.  Помер Панас Саксаганський 17 вересня 1940 р. у Києві.

До 160-річчя з дня народження актора НБУ випустив ювілейну монету, присвячену Панасу Карповичу.

Надгробок Панаса Саксаганського на на Байковому кладовищі в Києві

Бібліографія про життя і театральну творчість 
П. К. Саксаганського

Саксаганський,  Панас

    Думки про театр  [Текст] / Панас Саксаганський. - К.: Мистецтво, 1955. - 231с.

Саксаганський,  Панас

    Моя праця над роллю: біографія окремої особи [Текст]  / Панас Саксаганський. - К. : Мистецтво, 1937. - 39с.

Саксаганський, Панас

    Театр і життя: мемуари [Текст]  / Панас Саксаганський,. - Харків: Вид. "Рух", б.р. - С. 25-192.

Саксаганський, Панас

   Шантрапа. Жарт на одну дію [Текст] / П.Саксаганський. – Драматичні твори : збірка / укл.тексту О. М. Савченко. -  К.,: Елібре, 2008. – 604 с.

  

Геник, С.

  150 великих українців [Текст]   / С. Геник. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998. - 297 с.

Коломієць, Р.

  Театр Саксаганського і Карпенка-Карого[Текст]    / Р. Коломієць. - К.: Мистецтво, 1984. - 100 с.

Коломієць, Р.

  Театр Саксаганського і Карпенко-Карого[Текст]    : монографія / Р. Коломієць. - К. : Мистецтво, 1986. - 98 с.

Мар’яненко, І.

  Сцена, актори, ролі [Текст]   / І.Мар’яненко. - К.: Мистецтво, 1964. - С.151, 152.

Мельничук-Лучко, Л.

    Саксаганський — актор [Текст]    / Л.Мельничук-Лучко. - Львів: Книжк.-журн. вид-во,1958. - 206 с.

    Панас Карпович Саксаганський. Статті і спогади про корифея української сцени [Текст]. - К.: Мистецтво, 1939. - 118 с.

      Спогади про Панаса Саксаганського [Текст]   : збірник / укл., авт. передм., комент. Р. Я Пилипчук. - К. : Мистецтво, 1984. - 190 с.

Стеценко, Л.

 Панас Саксаганський: нарис про життя і творчість[Текст]    / Л. Стеценко. - К.: Мистецтво, 1959. - 90 с.

Тобілевич, Б.

  Панас Карпович Саксаганський: 1859-1940: життя і творчість[Текст]    / Б. Тобілевич. - К., 1957. - 328 с.

 Українські народні пісні в записах Софії Тобілевич[Текст]   : Вискористані пісні, записані від П. К. Саксаганського. – К.: Наукова думка, 1982. – 424с.

Чаговець, В.

   П .К. Саксаганський. Життя і творчість [Текст]    / В.Чаговець. - К.: Мистецтво, 1951. - 97 с.

Укладач бібліограф Софія Кіх