Дорогі користувачі . До Вашої уваги віртуальний історичний екскурс , щоб зануритися в події нашого минулого.

"Доба Української Центральної Ради. Сторінками історії"

Історичний екскурс

20 березня 2017 року у Києві було завершено створення Української Центральної Ради та обрані її перші керівні структури. Головою Ради заочно був обраний визнаний лідер українського руху Михайло Грушевський, який на той час ще не повернувся із заслання.

Повалення самодержавства в Росії дало поштовх легалізації різних політичних партій, створенню численних громадських організацій та їх об'єднань. 16 (3) березня 1917 року, щойно інформація про Російську революцію потрапила на сторінки київських газет, у приміщенні клубу «Родúна» у будинку по вул. Великій Володимирській, 42 зібрались багатолюдні збори представників українських партій та організацій, скликані з ініціативи Товариства українських поступовців (ТУП) — міжпартійної громадсько-політичної організації, що постала у 1908 році і з того часу була на чолі українського громадсько-політичного життя.

На зборах обговорювалась ідея створення загальноукраїнського керівного центру, характер якого, принципи організації, завдання та програмні гасла викликали гостру кількаденну полеміку. ТУПівці, насамперед Людмила Старицька-Черняхівська, Сергій Єфремов, Дмитро Дорошенко, Андрій Ніковський, вважали, що ТУП сама має стати загальним об'єднуючим органом українських сил. Між тим представники українських соціалістів, зокрема Іван Стешенко та Дмитро Антонович наполягали, що має бути створена нова рада, до якої б увійшли представники від всіх українських організацій.

16 (3) — 20 (7) березня 1917 року в суперечках і консультаціях між представниками різних політичних, громадських, наукових, культурних і кооперативних осередків було узгоджено рішення про створення Української Центральної Ради, означення «українська» в якій мало підкреслювати національний характер об'єднання, яке відбулось на основі вимог територіальної автономії України, державної української мови та забезпечення прав національних меншин.

До тимчасового складу Центральної Ради увійшли представники Українського наукового товариства, Українського технічно-агрономічного товариства, Українського педагогічного товариства, Національного українського союзу, представники кооперативних, студентських організацій, робітництва, війська, українських соціал-демократів та інші. Ініціатори створення Ради — ТУПівці — не посіли в ній домінуючого становища, натомість українські соціал-демократи отримали значну кількість місць.

20 (7) брезня 1917 року були обрані перші керівні структури Української Центральної Ради, що, фактично, й ознаменувало її створення як київської міської громадсько-політичної організації. Головою Ради заочно обрали визнаного лідера українського руху Михайла Грушевського, який на той час ще не повернувся із заслання з Москви. До складу президії увійшли також його заступники — Федір Крижанівський і Дмитро Дорошенко, товаришем (заступником) голови став Дмитро Антонович, писарем — Сергій Веселовський, скарбником — Володимир Коваль.

22 березня 1917 року Українська Центральна Рада прийняла свій перший документ — відозву «До Українського народу», яка починалася словами: «Впали вікові пута. Прийшла воля всьому пригніченому людові, всім поневоленим націям Росії. Настав час і твоєї волі й пробудження до нового, вільного, творчого життя після більш як двохсотлітнього сну. Уперше Український тридцятиміліонний народе, Ти будеш мати змогу сам за себе сказати, хто ти і як хочеш жити, як окрема нація. З цього часу в дружній сім'ї вільних народів могутньою рукою зачнеш собі сам кращу долю кувати».

З часом під впливом революційних подій Українська Центральна Рада перетворилась на лідера національно-визвольного руху, а після проголошення 20 (7) листопада 1917 Української Народної Республіки виконувала роль вищого законодавчого державного органу. Вона розпущена гетьманом Павлом Скоропадським після державного перевороту 29 квітня 1918 року, а видані нею закони — скасовані.

Треба визнати й те, що Центральна Рада згуртувала навколо себе найкращі кадри українських працівників різних фахів. Усі вони, за невеликими винятками, залишилися працювати у міністерствах і після гетьманського перевороту 29 квітня 1918 року.

Бібліографічний огляд літератури

Верстюк В.Ф.

Діячі Української Центральної Ради [Текст] : Біографічний довідник/В. Ф Верстюк, Т. С. Осташко . – К., 1998. – 254 с.

У довіднику подається стисла характеристика діяльності Української Центральної Ради та її діячів. Уміщено також списки членів Ради, її органів і структур, хронологічно найважливіших подій 1917-1918 рр.

Вестюк, Владислав

Українська Центральна Рада [Текст] : Навчальний посібник / Владислав Верстюк. – К. : Заповіт, 1997. – 344 с.

Пропонований навчальний посібник — один з перших, в якому робиться спроба системно викласти історію Центральної Ради — лідера українського національно-визвольного руху 1917 р., ініціатора й організатора проголошення Українсько! Народної Республіки. Діяльність Центральної Ради була короткою в часі, але надзвичайно складною; насиченою подіями, позначеною важливими для нашої держави політичними здобутками і втратами.

Висвітлюються основні напрями діяльності УЦР, вміщуються її найголовніші документи. В окремому розділі подається хроніка найважливіших подій. Для студентів вищих навчальних закладів.

Грушевський, Михайло

Твори у 50 томах [Текст] .- Том 4. Книга 1. Суспільно-політичні твори. Доба Української Центральної Ради. Березень 1917 - квітень 1918 рр./ Михайло Грушевський. – К. : «Світ», 2007. – 432 с.

Перша книга четвертого тому 50-томного зібрання праць М. Грушевського продовжує серію суспільно-політичних творів і вміщує публіцистичний доробок видатного історика й державного діяча доби Української Центральної Ради. Статті, промови та звернення М. Грушевського, видруковані на сторінках періодичних видань упродовж березня 1917 р. - квітня 1918 р., а також ширші праці, що вийшли окремими брошурами, стали вагомим внеском у розробку концепції Української революції та залишилися важливим джерелом для вивчення й осмислення бурхливих поточних подій зазначеного історичного періоду.

Кучерук, Олександр

Українська Центральна Рада : історія будинку [Текст] / Олександр Кучерук . – К.: «Наш формат» , 2010. – 130 с.

Автор на основі документів, періодики, архіву архітектора П.Альошина дослідив історію київського будинку по вулиці Володимирській, 57, в якому у 1917-1918 роках працював перший український парламент - Українська Центральна Рада. Книга містить велику кількість ілюстрацій, зокрема понад сто портретів членів Центральної Ради. Значна частина фотографій публікуються вперше. Видання розраховане на широкий читацький загал.

Файзулін, Ярослав

Українська Центральна Рада. Історична карта [Карта] / Ярослав Файзулін, Володимир Грицеляк, Юрій Лоза та ін. – К.: Українська картографічна группа, 2018. – 2с.

Карта «Українська Центральна Рада» висвітлює час від початку революції в березні 1917 р. до Гетьманського перевороту у квітні 1918 р. Видання містить основну та вісім додаткових карт, численні оригінальні ілюстрації (серед них перші українські гроші і марки) та багату текстову інформацію. На карті показано території Української Народної Республіки та землі, на які вона претендувала, висвітлено основні події українського національного руху, включно з Далеким Сходом, зображено задекларований адміністративно-територіальний поділ України на землі. Подано карту Києва з розміщенням перших українських державних установ 1917-1918 рр. На лицевій стороні вміщено також карти, що відображають передумови створення УНР: «Українські землі у складі двох імперій» та «Українські землі у роки Першої світової війни». На звороті подано хронологію подій і розкрито такі теми як «Політичні сили», «Національний конгрес», «Третій універсал», «Четвертий універсал», «Персоналії», «Культура та освіта», «Створення армії», «Перша російсько (більшовицько) – українська війна» та «Міжнародні відносини». Три останні доповнені картами. Тут також вміщено оригінальну рукописну карту УНР 1918 р.

Укладач бібліограф Софія Кіх