ЗЕМЛЯ – ПЛАНЕТА СПРАГИ

17 червня 1995 року Генеральна Асамблея проголосила «Всесвітнім днем боротьби з опустелюванням і посухою» у зв’язку з річницею з дня прийняття Конвенції Організації Об’єднаних Націй по боротьбі з опустелюванням 17 червня 1994 року. День 17 червня всім країнам пропонувалося присвячувати підвищенню інформованості про необхідність співпраці в цьому питанні, про наслідки, до яких може призвести посуха, і про заходи, які вживаються державою у рамках підписаної Конвенції.

Опустелювання — це не тільки глобальна екологічна, але і величезна соціально-економічна проблема. Сьогодні опустелювання, тобто втрата біологічної продуктивності земель, являє собою одну з найбільш серйозних загроз сучасного суспільства. Більш ніж 100 країн світу піддаються цій проблемі, тобто, загрозі піддається одна п'ята частина населення нашої планети. Опустелювання може послужити причиною міграції 60 мільйонів людей з посушливих районів Африки до Європи чи Північної Африки. Також опустелювання призводить до щорічних втрат урожаю на сільськогосподарських плантаціях, які сягають 42 мільярдів доларів США.

Більшість людей в Україні не сприймають загрозу опустелення, посух серйозно, мовляв,- це можливо лише десь там, у Сахарі. Але треба зрозуміти, що опустелювання – це деградація земель у результаті дії різних факторів, включаючи зміну клімату і діяльність людини, а посуха – природне явище, що виникає, коли кількість опадів є значно нижчою від звичайних зафіксованих рівнів, що несприятливо відбивається на продуктивності земельних ресурсів. Тобто і на землях України, якщо не буде вжито завчасно адекватних заходів, внаслідок безгосподарної людської діяльності цілком навіть реально можуть виникнути ділянки, не придатні для господарювання, а пізніше відбудеться і їх опустелювання.

Для України ця проблема є дуже актуальною і проявляється переважно у областях степової зони. Причинами опустелювання є надзвичайно високий рівень розораності і деградація полезахисних лісосмуг. 4 липня 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України №61-IV про приєднання до Конвенції. Високий рівень розорюваності угідь, в тому числі на схилах, значне розширення посівів просапних культур та практично повне припинення виконання комплексу робіт по захисту ґрунтів, порушення системи обробітку ґрунту приводить до погіршення стану земель.

Землі країни зазнають суттєвого впливу деградаційних процесів, серед яких найбільш масштабними є ерозія, забруднення, підтоплення територій. Винос поживних речовин з ґрунтів в землеробстві постійно перевищує їх надходження, відповідно виникають щорічні втрати гумусу в ґрунті.

В результаті використання важкої техніки відбувається ущільнення ґрунту, розвиваються ерозійні процеси, надмірне використання добрив призводить до засолення ґрунтів, разом з тим щорічно родючість зменшується, однією з причин чого є виніс з полів родючого шару ґрунту. На даний час великий відсоток земель являються розораними і знаходяться в постійній експлуатації.

Основним напрямком з охорони земель, підвищення родючості ґрунтів і економії енергоресурсів повинні стати впровадження нових технологій вирощування сільськогосподарських культур, у тому числі ґрунтозахисних та енергозберігаючих, проведення робіт по вилученню з інтенсивного обробітку малопродуктивних, ерозійно-небезпечних земель, впровадження ґрунтозахисно-меліоративної та агроландшафтної організації території.