Дорогі користувачі! До Вашої уваги інформація про Волощука Миколу Івановича - українського патріота, поета і художника, який у 1935 році навчався у Василіянському монастирі у Жовкві, де три роки до 1938 року студіював живопис…

Інформаційно-бібліографічний пошук

Волощук М. І. народився 8 вересня 1921 року у селі Криве Козівського району в працьовитій багатодітній селянській родині. У 1928 році він пішов у початкову школу, яку закінчив на «відмінно». Ще навчаючись у Кривенській школі, Микола сидів на одній лаві з хлопчиком-поляком Стефаном Слюсарчуком, який дуже гарно малював. Так його зацікавило малювання, що згодом із Стефаном в школі вважалися найкращими учнями з малювання. Разом з тим батько виписав синові дитячий журнал «Дзвіночок», що видавався у Львові. Будучи передплатником і його читачем Микола став писати сам вірші, які надсилав у редакцію журналу «Дзвіночок». Вони сподобались поету Юрію Шкрумеляку, колишньому старшині УСС, що відав редакцією цього прекрасного дитячого видання».

На формування духовного світогляду хлопчика вплинула і польська пацифікація 1930 року, яка бушувала на всій Східній Галичині, тероризуючи своїм розбоєм свідоме українське населення та прогресивну інтелігенцію. «Разюча рана мого дитинства, − згадував поет, – що врізалася у пам`ять на все життя, − це арешт польською жандармерією старшого брата Стефана… Я ніколи не можу забути, яке суворе і тривожне враження справила на мене зустріч з братом у холодному казематі».

Після цього хлопчина почав заповзятливо читати, малювати, бере приватні уроки у художника Івана Гербія, стає активним учасником місцевої читальні «Просвіта». «Просвіта» сформувала юнацьку ерудицію та твердий національний світогляд. У 1935 році Микола Волощук вступив на навчання до Василіянського монастиря у Жовкві, де три роки до 1938 року студіював живопис.

У листопаді1939 року юнак став студентом Львівського державного інституту пластичного мистецтва – тут він захоплено студіює історію і теорію живопису. На творчу манеру Миколи Волощука мав вплив львівський художник і педагог Олекса Новаківський.

Після Другої світової війни Микола Іванович Волощук працює сільським учителем, малює, пише поезію та невеличкий роман. Із своїми творами їздить на пораду у Київ до Петра Панча, Максима Рильського. Але під час останньої поїздки в Київ у 1948 році його заарештували. Після слідства і суду молодого поета відправили в Колимські табори так званого Берлагу. У кримінальній справі священика-дисидента Василя Романюка згадується член ОУН Микола Волощук, який мав підробні документи на ім’я Миколи Гербія.

Тут він зустрівся із земляком, молодим поетом Іваном Гнатюком. Із заслання Микола Волощук повернувся у 1956 році із підірваним здоров`ям, хворим на туберкульоз. У грудні 1958 року його знову арештовують «за порушення паспортного режиму», вивозять у Мордовію на дев’ять років відбувати каторгу. У таборах смерті «психушках», у нестерпній важкій неволі йому вдалось вистояти і вижити. 15 років тяжкої неволі забрали у нього світлі творчі плями. Але і в нелюдських, нестерпних умовах він працював і залишив цілу низку віршів, та живописних полотен.

Відомо понад 150 живописних творів митця. Серед них домінують чудові полотна: «Кошовий Петро Калнишевський», «Опущений двір», «Вечірня година», «Старі верби», «Скала-Подільський замок», «Дуб Франка», «Біля скиту Манявського», «Автопортрет», цикли сибірських етюдів. В його картинах помітний внутрішній динамізм художньої думки, романтизм і ліризм, що йшли від поетичної натури. «Автопортрет», який він намалював на початку 1970-их, вражає глядача рідкісною силою і глибиною психологічного трактування внутрішнього художнього образу.

З усіх полотен майстра струменить бунтівний, хвилюючий колорит, якась незрозуміла туга за красою життя і природи.

Поетичний доробок Миколи Волощука розсипаний по збірниках, окремі вірші час від часу можна зустріти на шпальтах тернопільських видань. Уся його поезія проникнута великою любов`ю до рідної землі, материнської мови, вона закликає до боротьби за свободу.

Останні десять років Микола Волощук прожив у Львові, ніби був на волі, працював у майстерні Художнього фонду, але це були роки важкої боротьби з хворобою, адже колимські сухоти не давали йому можливості плідно працювати. Невблаганна смерть обірвала життя митця. У липні 1978 року на тихому старенькому цвинтарі Львова знайшов наш земляк свій вічний спокій.

Рекомендований список літератури

Богославень [Текст] : духовна поезія західноукраїнських авторів / ред.-упоряд. Б.Мельничук, М. Ониськів. – Тернопіль : б/в, 1994. – 514 с.

Віночок тернових доль [Текст]. – Вип.2 / упоряд. В. Савчук. – Бережани : б/в, 1994. – 50 с.

Волощук, М.

Поперед нас розкинулися море… здається, все так просто починалось… Спогади і мрії. В чужині, де за кожен голос муки… З моїм тридцятиліттям. Пригадую як нині: було моє село… Одна струна [Текст] : вірші / М. Волощук // З облоги ночі: зб. невільничої поезії України за 80 рр. – Київ, 1993. – С. 74–79.

Волощук, М.

Сучасність. Новорічне. Живіть у віках. З моїм тридцятиліттям. Тяжкій утраті у день смерті М. Рильського [Текст] : вірші / М. Волощук // Відродження. – 1991. – 23 квіт.

Савчук, В.

Повернення з невідомості [Текст] / В. Савчук // Відродження. – 1991. – 23 квіт.

Волощук, М.

Тяжкій утраті. В дорозі. Одна струна [Текст] : вірші / М. Волощук // Вільне життя. – 1992. – 1 трав.

Хома В.

Словом і пензлем [Текст] / В. Хома // Вільне життя. – 1998. – 7 лип.

Укладач бібліограф Софія Кіх