Дорогі користувачі! 27 жовтня 1919 року у Відні народився Іван Лисяк-Рудницький (1919-1984) – історик, публіцист, педагог, дослідник української суспільно-політичної думки. Автор близько 200 наукових праць з новітньої історії України, формування модерної української нації та української політичної думки, творчої спадщини науково-публіцистичних есе.

Інформаційна довідка

Іван Лисяк-Рудницький - перший, хто проаналізував історію української політико-правової думки другої половини XIX – середини 80-х XX ст. Він — автор близько 200 наукових праць з новітньої історії України, формування модерної української нації та української політичної думки. Із найвидатніших праць: «Проти Росії чи проти радянської системи» (1961), «Україна між Сходом і Заходом» (1966), «Між історією і політикою» (1973), «Політична думка українських підрадянських дисидентів» (1981), «Націоналізм і тоталітаризм» (1982).

Навчався на юридичному факультеті Львівського університету. У 1939-му виїхав на навчання до Берлінського університету, пізніше захистив докторську дисертацію в Карловому університеті у Празі. Із 1951-го жив у США. Спочатку стажувався в Колумбійському університеті, а потім п’ятнадцять років викладав історію в Ля Саль Коледж (Філадельфія) та Американському університеті у Вашингтоні. У 1950—1960-х співпрацював з Українською вільною академією наук і мистецтв у США, був дійсним членом НТШ та Української вільної академії наук в Канаді. З 1971-го і до останніх днів жив у Канаді. Був одним із засновників Канадського інституту українських студій при Альбертському університеті.

Особливістю творчої спадщини Івана Лисяка-Рудницького є науково-публіцистичні есе. Він умів формулювати складні проблеми доступною мовою, але без спрощень. Свої твори готував надзвичайно старанно, неодноразово переписував, прагнучи їх вдосконалити, міг повертатися до опрацьованої теми і через кілька років, щоб створити новий текст, який не повторював поперенього.

Окреслюючи особливості суспільно-політичного розвитку України, його першою важливою прикметою І. Лисяк-Рудницький вважав органічне співіснування в українській історії двох традицій: західної - соціально-політичної і східної - християнсько-духовної.

Завдяки активній участі у наукових конгресах і конференціях, вченого добре знала міжнародна наукова громадськість. Проте його друкований доробок був «розкиданий» у малотиражних журналах і тому залишався тривалий час майже невідомим. За життя була опублікована лише одна книга – збірка «Між історією і політикою» (1973). Підготовлений сином Лисяка-Рудницького – Петром – англомовний збірник есе батькових праць вийшов з друку в Едмонтоні 1987. 500-сторінковий том складався з 22 есе. На початку 1990-х український історик Я. Грицак упорядкував архів Лисяка-Рудницького і за допомогою Центру досліджень історії України ім. П. Яцика опублікував у видавництві «Основи» 2-томник «Історичних есе» (1994).