пʼятниця, 20 березня 2020 р.

Геніальний галицький
експресіоніст -Осип Сорохтей

Інформаційна довідка
Шановні користувачі та учасники групи. До Вашої уваги коротка цікава інформація із серії 10 ювілеїв знаменитих львів'ян у 2020 році . Сьогодні, 28 лютого 2020 року виповнюється 130 років від дня народження відомого українського маляра, графіка, карикатуриста, педагога, представника авангардної течії мистецтва початку 20 ст., – Осипа-Романа Сорохтея.

Осип Сорохтей завжди чітко визначав свою національну ідентичність та мав патріотичну позицію. Народився 28 лютого 1890 року в селі Баранчичі Самбірського повіту (тепер – с. Баранівці Самбірського району) на Львівщині у сім’ї залізничника. Якщо відверто, то майбутній живописець був українцем лише наполовину. Його батько – залізничник Йосафат Сорохтей – значився чехом. Але сина він записав як греко-католика. В академії його декілька раз запитували, чи пан розуміє, що поляком йому би легше було, на що Сорохтей на підвищених тонах відповів: «Я ліпше знаю, ким я є: поляком чи українцем».
З вибухом світової війни 1914 р. О. Сорохтей перервав студії і вступив у ряди Січових Стрільців і витривав аж до кінця, доказуючи тим свою високу ідейність. Можливо, що повне запалу й фантазії життя серед Січового Стрілецтва мало рішальний вплив на вибір дороги в малярстві у нашого мистця. Одно незле, що коли він вибрав карикатуру, як свою спеціяльність, то це треба завдячувати у великій мірі настроям серед цих наших очайдухів, що "як ішли в бій, то співали і зі співом умирали". Попри це Сорохтей любив карикатуру ще й тому, бо вона відповідала і його веселій вдачі.
Полюбляв рисувати обличчя. Спочатку портретні ескізи, потім, дійшовши до японського синтезу мінімалізму форми і лінії, – шаржі, карикатури. Пригодилося мистецтво бачити більше. Його мінімалістські портрети показували сутність істоти, яка виражалася через невипадкові риси обличчя, приреченість долі, що була невід’ємною від міміки і жестів (треба перейти війну, щоби відмовитися від світу кольорів і проміняти його на кілька рис викривленої людської пики). В кожному разі він став у цьому жанрі супермайстром. Один бездоганний рисунок вартував своєю розповіддю більше, ніж ретельний роман зі світлинами).


По війні він знову опинився у Станиславові. І тут зрозумів, що хоче малювати не для того, щоби вдалося продати. Ситуація була відповідною, бо у цьому місті ніколи ніхто не поспішав купувати мистецтво, якого не розумів. А не розуміли тут переважно нічого, що можна було назвати мистецтвом.
Від 1920 року Сорохтей працює вчителем малювання у польській гімназії Станиславова. Пізніше переводиться до гімназії української. Її директором був Микола Сабат. Відносини з авторитарним шефом у художника не склалися. Після того, як Сорохтей змалював директора у вигляді бульдога та ще й надрукував карикатуру в журналі, його виперли з гімназії та перевели у провінційний Снятин. Потім Сабат пішов на підвищення, а Сорохтей повернувся до Станиславова. Його остання адреса – Шевченка, 1. З 1926 року Сорохтей працює в м. Снятині.
Творчий спадок митця становить понад тисячу робіт.
Сорохтей часто малював автопортрети. «Художник знав про себе правду». Він знав, що його ненавидять. Він знав, що змушений пройти хресний шлях. І, мабуть, знав, що так трагічно закінчиться його життя. Врешті Осипу набридло ховатися у тіні. І в «Зизі» почали публікуватися його роботи: «О. Новаківський у візантійському стилі», «Директор Музичного інституту, композитор В. Барвінський», «Шевченко зизом» (вищезгаданий портрет Пророка) та інші. Вершиною його творчості називають графічну серію «Голгофа». Цикл «Голгофа» – це своєрідний спосіб читання «Єванелія», адже роботи йдуть в хронологічній послідовності: «Тайна вечеря», «Христос перед Пилатом», «Хресна дорога», «Розп’яття», «Зняття з хреста». Здавалося б, Сорохтей завершує свій цикл «Голгофа» у 1931 році роботою «Зняття з хреста». Але з 1934 він замовляє олійні фарби з Англії і починає займатися живописом. На жаль, Осип не може повністю віддатися олійним етюдам, тому вони виходять дещо невдалими. В 1935 році з’являється робота під назвою «Зняття з хреста», яку Сорохтей виконав на замовлення станіславської духовної семінарії. Після того, як робота дісталася замовнику, вона дивним чином опинилася у єзуїтському костелі. Твір «Зняття з хреста» – власність Архикатедрального собору Воскресіння Христового. Зараз робота знаходиться у тимчасовій експозиції Івано-Франківського краєзнавчого музею та займає чільне місце поміж творами сакральної колекції проекту «Врятуймо скарби разом!».
За період 1930—1939 років художник створює велику кіль¬кість жанрових творів, основною темою яких є знедолений галицький робітник: “Направляють дорогу”, “Брукують вулицю”, “Ріжуть дрова”, “Сцена на вулиці”, “У коваля”, “Фірман”, “Штукатури” та інші. В цих творах художник рельєфно вирисовує обличчя окре¬мих фігур, немов вихоплює їх безпосередньо із самого життя. Цілий ряд графічних серій художник присвячує сценам полювання, циркових вистав, зображенню різноманітних тварин.
Мистецтвознавці пишуть, що хоч Сорохтей і не належав до зірок першої величини на мистецькому обрії, все ж був яскравою індивідуальністю та унікальною особистістю. За життя Сорохтей брав участь у виставках у Львові та Варшаві. І хоч міг би збудувати блискучу кар’єру за кордоном, незмінно повертався додому.
Помер Осип Сорохтей 27 листопада 1941 року.
Література з фонду Жовківської ЦРБ :
Шмагало Р. Т.
Енциклопедія художньої культури [Текст] : Мистецька освіта: бібліографія, документи, теорія: 4000 джерел бібліографії: 300 фотодокументів: 1000 термінів/ Р. Т. Шмагало. – Львів: ЛНАМ, 2013. – 520 с.: іл.
Шмагало Р. Т.
Словник митців-педагогів України та з України у світі (1850-1950рр) [Текст] / Р. Т. Шмагало. – Львів: Укр. Технології, 2002. – 520 с.: іл.
Енциклопедія українознавства [Текст] .— Т. 8: Перевидання в Україні. — Львів, 2000. — С. 2956: іл.

Немає коментарів:

Дописати коментар