Життя без кордонів

5 травня світова спільнота відзначає Міжнародний день боротьби за права інвалідів  У цей день 1992 року люди з обмеженими можливостями з 17 країн одночасно провели перший Загальноєвропейський день боротьби за рівні права і проти дискримінації інвалідів.   Люди з обмеженими можливостями хоча  і обмежені фізично проте  безмежні у своїх здібностях, талантах і прагненні до самовираження. Завдяки величезній силі духу й волі вони досягають успіхів у найрізноманітніших сферах: науці, підприємницькій діяльності, художній творчості, мистецтві, спорті. Яскравим прикладом для людства є життя  Ніка Вуйнича, який народився з рідкісним генетичним захворюванням — у нього зовсім немає рук і ніг, але став  мотиватором для мільйонів людей з обмеженими можливостями. Він виступав у двадцяти чотирьох країнах світу, розповівши свою історію 120 тисячам слухачів в Індії, 18 тисячам у Колумбії, і вже дев'яти тисячам в Україні.

Пропонований бібліографічний огляд літератури допоможе краще пізнати світ людей котрі зіштовхнулися у своєму житті з нелегкими випробовуваннями. Історії героїв книг -  хлопчика Сергія, пекаря Чарлі, Едгара… показують нам, що життя прекрасне, потрібно просто розуміти його…

Бачинський,Андрій

    140 децибелів тиші[Текст] /  Андрій Бачинський. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. – 128 с.

 В автомобільній аварії юний музикант Сергій втрачає не тільки батьків, сестричку, але й слух. Він мусить навчитися по-новому спілкуватися з ровесниками в інтернаті, подолати зневіру і відчай, аби важка втрата не вбила в ньому повністю бажання жити. А також – вирватися зі злочинного кола і врятувати названу сестру від лиха... "140 децибелів тиші" Андрія Бачинського - "Дитяча книга року ВВС" у 2015 році.

 Вілсон, Джаклін

     Вечірка з ночівлею : [повість] / Джаклін Вілсон. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2013. - 136 с.

Нова зворушлива повість від всесвітньо відомої дитячої письменниці піднімає нелегкі, але дивно важливі теми. Дружба, визнання однолітками, відносини в родині - все це тут є, але крім цього - ще й проблема дітей с. Головна героїня, яка має сестру з особливими потребами, не тільки познайомить маленьких читачів з цією проблемою, але і пояснить, як ставитися до однолітків з фізичними та розумовими вадами. Для молодшого та середнього шкільного віку .... 

 Вуйчич, Нік

     Життя без обмежень. Шлях до неймовірно щасливого життя [Текст] / Нік Вуйчич. - Київ : Форс, 2016. - 352 с.

Неймовірне життя незвичайної людини, що народилася інакшою, але попри всі сумніви, депресії та міркування про самогубство стала успішним оратором, мільйонером, щасливим чоловіком та батьком. «Життя без обмежень» — автобіографічна книга Ніка Вуйніча, щиро викладений життєвий досвід, що надихає людей по всьому світу. Важко уявити скільки перешкод і випробувань припало на долю цього мужнього чоловіка. І головне, чим він прагне поділитись з усіма — обмежень не існує! Обмеження — ілюзія, яку ми дозволили собі нав’язати. Прочитавши цю книгу, ви не будете жалітися на свої невдачі і несприятливі умови, вам не залишиться нічого, окрім встати, йти і діяти, досягати своєї мрії і бути дійсно щасливим.
Гюго, Віктор

       Собор Паризької Богоматері [Текст]:  : роман  / Віктор Гюго. - Київ: Видавнича група КМ-БУКС, 2016. - 637 с.

Твір наповнений емоціями, стражданнями й вірою, таємницями й символами. Ця книга про кохання трьох чоловіків до однієї жінки. Та кохання це різне: в когось чисте, в когось божевільне, в когось недовговічне.Головний герой роману Віктора Гюго, кульгавий і горбатий дзвонар Квазімодо, ще в дитинстві був підкинутий до церкви. Його любов до дзвонів привела до того, що він оглух. Звиклий до знущань з боку людей, він відданий лише одній людині - батькові Фолля, колись яка усиновила його.

Кіз, Даніел

      Квіти для Елджернона [Текст]: роман / Деніел Кіз. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. - 304 с.

Всесвітній бестселер, який сколихнув серця мільйонів читачів! Неодноразово екранізований роман, який здобув найпрестижніші літературні премії! Історія, яка зворушує і змушує замислитися... Розумово відсталий Чарлі Гордон погоджується на ризикований науковий експеримент - понад усе він мріє стати розумним. Після надскладної операції на мозку його інтелект дійсно стає блискавичним. Але ніхто не міг передбачити, які наслідки спричинить цей дослід... 

 Кінг, Стівен

     Острів Дума : [роман] / Стівен Кінг. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2008. - 685 с.

Едгар потрапляє в аварію. Він залишається живим, але з роздробленою ногою і без руки. Приступи неконтрольованої агресії змушують його покинути рідне місто. За порадою психіатра Едгар починає малювати. І виявляється, що, наче компенсуючи всі нещастя, доля наділяє його незвичайним талантом до живопису. Його картини можуть змінювати життя людей, які на них зображені. Едгар повертає зір своєму новому другу, виліковує стару жінку, що страждала на хворобу Альцгеймера. Але з кожним днем сила картин зростає, і Едгар вже не може її стримати. Дар виривається з-під контролю, це вже не дарунок долі – це страшна сила, яка здатна вбити найдорожче... Насолоджуйтесь по-кінгівськи неперевершеним романом! 

Матіяш, Дзвінка

     Марта з вулиці Святого Микола я[Текст]: повість/ Дзвінка Матіяш. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. – 240 с.

Гіперестезія. Цим словом називають стан, в якому людина все відчуває занадто сильно. Для неї над'яскравими кольорами, надгучними звуками, наддражливими дотиками є ті, що нам здаються прийнятними. Таким людям буквально боляче жити у своєму тілі.У повісті «Марта з вулиці Святого Миколая» Дзвінки Матіяш до інвалідного візка прикута літня жінка – подруга головної героїні, Поліна. Це людина напрочуд позитивна, її поведінка – справжнісінький маніфест життєствердження. І тільки ближче до фіналу повісті Марті спадає на думку: Поліна буквально залежить від інших людей, її виживання мусить ґрунтуватися на легкій вдачі й здатності знаходити адекватний контакт зі здоровими.

 Мелвілл, Герман

      Мобі Дік, або Білий Кит [Текст]:  : роман / Герман Мелвілл. - Харків : Фоліо, 2017. - 571 с.

"Мобі Дік" Германа Мелвілла вважається най визначнішим американським романом XIX століття. Це історія китобійного рейсу в безмежні простори Атлантичного і Тихого океанів. Головний герой на ім'я Ізмаїл вирішує влаштуватися моряком на китобійне судно, яким керує жорстокий і нерозумний капітан Ахав. Колись цей чоловік втратив ногу в сутичці з гігантським білим китом, прозваним у народі Мобі Діком, і тепер змушений ходити по палубі з протезом з щелепи кашалота. Ахав одержимий ідеєю знову зустріти на морських просторах гігантського альбіноса і вбити його.

 Мойєс, Джоджо

    До зустрічі з тобою[Текст]:  : роман / Джоджо Мойєс. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. - 382 с.

Зворушлива історія про кохання наперекір усім перешкодам.  Луїзі подобалося працювати в маленькій кав’ярні. Вона розуміла, що не закохана у свого хлопця. Але дівчина й уявити не могла, що зустріч із чоловіком, прикутим до інвалідного візка, змінить її життя… Вілл розумів, що після жахливої аварії він не зможе жити на повну силу і хотів припинити це беззмістовне існування. Він не здогадувався, що за кілька хвилин у його життя увірвуться радість і кохання.

Тераковська, Дорота

      Мишка [Текст]:  : повість / Дорота Тераковська . - К.: Грані-Т, 2013. - 358 с.

 Життя родини Адама і Єви детально розплановане. Спершу кар’єра: посада в раді директорів престижної фірми, солідний рахунок у банку, власний будинок. А вже тоді можна подумати й про дитину, яка буде забезпечена геть усім, що тільки є найкращого. Ось лише в них народжується «маленький монгол», чи то пак «мумі-тролик». Одне слово, народжується Мишка — дитина з найважчою формою синдрому Дауна. Вона має неймовірну потребу в любові — і неймовірну здатність пробуджувати любов… Саме цій найглибшій, найлюдянішій любові й присвячена дуже непроста, вкрай болісна, але неймовірно життєствердна книжка польської письменниці Дороти Тераковської в перекладі українською Дзвінки Матіяш.  

Цвейг, Стефан

      Нетерпіння серця [Текст]: роман/ Стефан Цвейг. - Харків : Бібколектор, 2019. - 349 с.

Є миті у житті, що їх по праву можна назвати доленосними, коли якась дія, навіть мимохіть мовлене слово можуть круто змінити долю людини. Саме про це роман Стефана Цвейга «Нетерпіння серця» — про загострене почуття самотності, обдурену довіру, про нетерпіння серця, що не дочекалося щасливого повороту долі. Це історія про кохання паралізованої Едіт, дочки магната з провінційного угорського містечка, до молодого лейтенанта, який спочатку, жаліючи дівчину, зі співчуття вдає, що відповідає на її кохання, а потім тікає. Авторові вдалося показати, наскільки беззахисне людське серце, на які відчайдушні вчинки штовхає воно людину.

Укладач бібліограф Софія Кіх

Оригінальні пам'ятники читачам в Україні і світі!

Дорогі користувачі!Скільки цікавої інформації Ви мали змогу переглянути про бібліотеки, книги, книжкові магазини. А сьогодні  давайте помандруємо країнами світу,  щоб ознайомитись з найоригінальнішими пам'ятниками читачам та книгам і переконаємося, що  поціновувачі книг є в усіх куточках планети. Пізнаваймо! Читаймо разом!

Інформаційна довідка

Пам’ятник читаючий дівчинці в Мадриді відображає світ фантазій, в який переносять книги. Насправді, це символ інтелектуального навчання жінок, присвячений Кларі Кампоаор, активістки за права жінок.

Дикий Захід – легендарний регіон, з яким пов'язана ціла епоха. Згадка про цю територію наводять на думку про ковбоїв, відчайдушних розбійників, які постійно шукали пригод. Але скульптор показує людям, що не віскі та стріляниною жили ці чоловіки . Такого висновку можна дійти, споглядаючи цього заглибленого у читання ковбоя з Техасу.

Крайстчерч  — найбільше місто Південного острова в Новій Зеландії, центр регіону Кентербері.  Отака скульптура, босонога красунечка- дівчина котра читає,  прикрашає собою місто та привертає увагу перехожих .

А ця скульптура в Китаї наглядно демонструє вагу знань.Пам'ятник показує, хто більше читає, той більше знає.

Дуже символічним є пам’ятник «Читач» в Єревані – на перший погляд просто стопка книг, насправді ж це сходи, верхня частина яких – це крісло, посісти місце в якому може будь-який  відвідувач. Над кріслом встановлена лампа, яка, за задумом автора, символізує Читача – «Світлу голову», схилену над книгою.

В Україні є також пам’ятник читачеві.  Він зведений в Одесі навпроти будівлі Одеської національної наукової бібліотеки. Скульптура символізує жагу до пізнання чогось нового.  Напис на розгорнутій сторінці верхньої із 37 книг, які тримає в руках читач, говорить “Infinitum”, що в перекладі з латинської означає безкінечність. Автором скульптурного пам’ятника є художник Михайло Рева.

Поважали читання і у середньовічній Англії – ось такі читаючі матрони прикрашають парк маленького англійського містечка Уеллс в графстві Сомерсет.

А цей своєрідний пам’ятник Читачу встановлений в Сінгапурі.

Оригінальний пам’ятник Читачу примушує шукати сенс та трактувати символи і абстракції відвідувачів німецького міста Дармштадт. 

Схожий задум – такий собі «ботан» з величезною головою на стопці книг в Кореї. Очевидно, що на відміну від мавпи, він таки прочитав усі ці книжки.

 Є й такі читачі – ця витончена статуя з парку в чеському місті Рожнові.

Юрій Липа: голос доби і приклад чину

(до 120-річчя від дня народження)

Юрій Липа – видатний український мислитель історіософського та геополітичного спрямування, поет, прозаїк, перекладач, лікар.

Народився 5 травня 1900 р. у м. Одесі в сім'ї Івана Львовича Липи – відомого політичного діяча, письменника, засновника першої української політичної організації «Братство тарасівців», що проголосила своєю метою боротьбу за самостійність України. Початкову освіту здобув у гімназії № 4 м. Одеси. Навчався в Новоросійському (Одеському) університеті. 1918 р. у складі одеської студентської сотні брав участь у боях проти російських шовіністичних організацій і допомагав військам Директорії здобути Одесу. З осені 1920 по 1922 рік перебуває у таборі для інтернованих вояків Армій УНР та УГА у Тарнові. На цей час випадає початок активної літературної діяльності та утворення літературного об'єднання «Сонцесвіт», до якого, крім Ю. Липи, входять Наталя Холодна, Микола Ковальський, Борис Лисянський. 1922 р. вступає на медичний факультет Познанського університету в Польщі. Зближається з літературною групою «Митуса» (О. Бабій, В. Бобинський, Р. Купчинський) і друкується в часописах «Літературно-науковий вісник», "Митуса". Саме на шпальтах ЛНВ з'явилася друком більшість творів Ю. Липи. У 1928 р. пройшов однорічний курс навчання в Школі військових підхорунжих польського війська, після закінчення якої в 1929 р. закінчив Вищу школу політичних наук при Варшавському університеті. Цього ж року у Варшаві ініціює створення літературної групи «Танк» (проіснувала тільки рік), яка, певною мірою, розколола Празьку поетичну школу. Цим кроком Ю. Липа прагнув звільнитися від ідеологічного впливу Д. Донцова. До цієї групи входили «пражани» Є. Маланюк, Н. Лівицька-Холодна. О. Теліга, а також багато інших літераторів. У 1933 Ю. Липа ініціює створення літературної групи «Варяг» (1933 – 1939), а також журналу «Ми» (проіснував до 1939 р.). Деякий період студіює медицину в Лондоні.

1940 р. у Варшаві разом із професорами Л. Биковським, В. Щербаківським, В. Садовським, І. Шовгеновим Ю. Липа створює Український Чорноморський Інститут, а невдовзі також Український Океанічний Інститут та Український Суходоловий Інститут. Науковий та політичний авторитет Ю. Липи стає настільки великим, що на нього звертають увагу нацисти і пропонують йому очолити маріонетковий український уряд, але він відмовляється. У той самий час захоплюється лікуванням зіллям. Нині нового прочитання та осмислення потребує його робота «Ліки під ногами», в якій простежено українські традиції лікування травами, вміщено ботанічні описи рослин, пропонованих для домашньої аптечки, вказано їх фармакологічну дію. У 1943 р. за активну політичну та наукову діяльність отримує ультиматум від польської Армії Крайової (АК) з вимогою покинути межі Польщі. Цього ж року переїздить до м. Яворів на Львівщині, а наступного –в село Бунів Яворівського району. Працюючи тут лікарем, Юрій Липа не бере грошей за свою роботу, організовує підпільні курси з підготовки медичних кадрів для УПА, готує тексти листівок та відозв для населення. Його діяльність привертає увагу окупаційної влади. Коли повстанці попереджають Юрія Липу про необхідність виїзду з Яворова, він відповідає: «Тут вороги, і там неприятелі. Одні й другі вимагають упідлитися. Краще вмерти на рідній землі гідно, в боротьбі. Де мої хлопці-повстанці, там і я…».

19 серпня 1944 року Юрія Липу захопив підрозділ НКВС у селі Іваники Яворівського району, а 20 серпня по-звірячому замордували. Юрій Липа залишив по собі багатющу філософсько-ідеологічну, наукову та літературну спадщину. Його перу належать брошури «Союз Визволення України», «Королівство Київське по проекту Бісмарка», «Носіть свої ознаки», «Гетьман Іван Мазепа», які побачили світ у роки національно-визвольних змагань 1917–1920 рр., «Українська доба», «Українська раса» (1936), поетичні збірки «Світлість» (1925), «Суворість» (1931), «Вірую» (1938), славетна історіософсько-геополітична трилогія у книгах «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940), «Розподіл Росії» (1941), роман «Козаки в Московії» (1934), трьохтомник новел «Нотатник» (1936). З 1933 по 1937 рр.

Ю. Липа опублікував низку наукових досліджень з фітотерапії, зокрема, «Фітотерапія», «Фітотерапія в деяких хворобах переміни матерії», «Лікування зелами хронічних хвороб», «Рослини й лікування», «Історія зелолічнитцва», «Значіння рослинних середників при лікуванні діабету», «Фітотерапія хвороб травленевих органів», «Рослини проти статевого безсилля», «Лікувальні рослини в давній і сучасній українській медицині» та інші.

А заповітом для прийдешніх поколінь можуть бути слова Івана Липи: «Ми свою справу зробили в боротьбі за Україну, а продовжувати її вже наступним поколінням українців».

Львів - серце Галицької землі

Дорогі наші бібліотечні Друзі! Сьогодні у всіх львів’ян свято – День міста, яке традиційно святкують у першу суботу травня. Але, на жаль, через карантин традиційні заходи та події  перенесені на невизначений термін! Та це не завада нам читати і більше дізнаватися про таке чудове, багате історією, архітектурою  древнє місто. До Вашої уваги  історична хронологія подій та бібліографічний огляд літератури

«Місто із запахом кави та шоколаду», «Місто серед дощів», «Маленький Париж», «Український Лондон», «Культурна столиця Європи», «Місто Лева» – це все імена та епітети справжнього галицького міста під назвою Львів…

Львів заснований галицьким князем Данилом Романовичем в середині XIII століття. Близько 1272 року місто стало столицею Галицько-Волинського князівства, надалі також було столицею Королівства Русь, Королівства Галичини і Лодомерії, Західно-Української Народної Республіки, Української де Історичний центр Львова внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Хронологія подій

·        До 1340 p – Руське Королівство. Львів у складі Галицько-Волинського князівства

·        1340-1349 – Львів під владою боярської олігархії Дмитра Детька з Перемишля і Данила з Острова

·        Руське Королівство: протистояння з Польщею та Угорщиною (1349-1387)

·        1353 – Львів під владою русько-литовського князя Дмитра-Любарта Гедиміновича

·        1372-1378 – Львів під владою намісника Володислава Опольського, фактично під протекторатом Угорщини

·        1378-1387 – Львів під владою Угорщини

·        1387-1772 – Львів під владою Речі Посполитої

·        1772-1918 – Львів під владою Австрійської імперії

·        1914-1915 – Львів під владою царської Росії.

·        1918 – Львів під владою Західноукраїнської Народної Республіки.

·        1918-1939 – Львів під владою Польщі.

·        1939-1941 – Львів під владою СРСР.

·        1941-1944 – Львів під владою нацистської Німеччини.

·        1944-1991 – Львів під владою СРСР.

·        Від 1991 – Львів у незалежній українській державі.

Львів залишився адміністративним центром Львівської області незалежної України. Місто визнано культурною столицею України. На основі експертних досліджень Державної служби туризму і курортів та «Ради з питань туризму і курортів» Львову присвоєно статус культурної столиці України.

Бібліографічний огляд літератури

 Винничук, Юрій

     Легенди Львова [Текст]  : Кн.2 / Юрій Винничук. – Львів : Піраміда, 2013. – 432с.

Другий том «Легенди Львова» - продовження книги, яку так полюбили львів’яни і яка уже перекладена чеською та польською.      До нового збірника легенд увійшли твори, опрацьовані на основі маловідомих записів та публікацій преси ХІХ – початку ХХ сторіч, давніх хроні та архівних матеріалів, а також записані від старих львів’ян Мечислава Губриновіча, Марії-Анни Голод, Степана Прийми та інших.      Читачів чекають зустрічі з батя рами, водяниками, духами, чарівниками, зі скнилівськими та холмськими мудрагелями.

  Горбань,Світлана

     Львів. Вишні. Дощі [Текст] /  Світлана Горбань, Наталя Лапіна, Анна Хома та ін. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. – 192с.

Нова збірка вже знайомих, відомих та улюблених авторів про Львів, кохання і красу. Красу душі, стосунків і природи — тепер у весняному настрої. Коли природа перероджується, люди переживають із нею: повороти долі, подарунки, несподіванки… Дощі розказують втомленій бруківці підслухані на небі думки, побачені на землі історії про неймовірне кохання, захлинаються від обурення, оповідаючи про зраду й підлість. Особливі львівські вишні-морелі теж мають душу і почуття. Вони творять дива, поєднуючи людські долі. І відчувають так само, як люди: сміються і плачуть, радіють і журяться, і всихають від нерозділеного кохання… Справжні почуття на сторінках оновленої, по-весняному свіжої книжки!

Дітям про Львів [Текст]. – Львів : Апріорі-дітям, 2009. – 48с.

Книжка в цікавій і доступній формі знайомить дітей з історією нашого древнього і прекрасного міста. Книга стане в пригоді школярам, батькам та вчителям.

Качор, Ігор

     Марево давнього Львова [Текст] / Ігор Качор, Любов Качор. – Львів : Апріорі, 2019. – 164с.

За задумом авторів науково-популярна міні-енциклопедія життя давнього Львова від закладення міста до кінця XVIII ст. У книзі стисло подано історію розвитку міських структур Львова, національних громад, цікаві факти з історії міста, життя відомих осіб. Книжка ілюстрована понад 500 авторськими реконструкціями давніх культових, громадських, житлових споруд львова, жанровими сценами, створеними на основі європейських мініатюр, гравюр, картин ХІІІ-XVIII ст., 80 світлинами давніх вхідних порталів будівель, 11 планами-схемами. На суперобкладинці книжки розміщено зображення панорами Львова середини XVIII ст. По результатах ХІІ Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року'2010» у номінації «Візитівка — Краєзнавча і туристична література» книга зайняла 8 місце.

Крип’якевич, Іван

    Історичні проходи по Львові [Текст] / Іван Крип’якевич . – Львів. : Апріорі, 2007. – 116с.

Так називається історико-краєзнавча праця одного з кращих учнів Михайла Грушевського, видатного українського історика, яка побачила світ у 1932 р. Книга знайомить нас з сторінками сивої давнини Львова, найважливішими подіями в житті міста протягом XIII – XX ст.

 МандрівкаЛьвовом [Текст] : путівник / . – Львів : Апріорі, 2019. – 88с.

Львів, без сумніву, одне з найпривабливіших міст України. У 1998 році історична центральна частина Львова була внесена до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Путівник "Мандрівка Львовом" допоможе гостям ознайомитися з історичними, релігійними та культурними пам’ятками, дізнатись про багату історію, і відкрити для себе прекрасну архітектуру древнього міста Львова. Книга містить карту з зображенням і переліком найвидатніших     пам’яток    архітектури.

Нікалео, Ніка

    Львів. Пані. Панянки  [Текст] / Ніка Нікалео, Белімова Тетяна, Світлана Горбань та ін. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 320с.

Львів – місто, відоме своєю давньою історією, яка пахне кавою, шоколадом та… вишуканими парфумами львівських пані. Тих надзвичайних жінок, які прославляли свою Батьківщину далеко за її межами. Але, будучи відомими акторками, співачками, мисткинями, кожна з них залишалася в душі звичайною жінкою, яка прагне бути коханою та щасливою.
 Про це мріяла зірка українського театру ХІХ століття Марія Заньковецька, закохана у Миколу Садовського. Ніжністю дихали листи Соломії Крушельницької до Володимира Лісницького. А легендарна воячка Олена Степанів йшла в бій, окрилена безмежним коханням до свого Романа. І так само, як і сотні років тому, сучасні львів’янки поринають у химерне сплетіння любовних тенет. Адже епохи минущі, а кохання — вічне.

Николишин, Юрій

     Благословенне місто Львів [Текст] / Юрій Николишин. – Львів : Апріорі, 2014. – 144с.

Книга призначена для тих, хто любить Львів і цікавиться його історією.

Николишин, Юрій

    Львів. Місто що надихає [Текст] / Юрій Николишин. -  Львів : Апріорі, 2016. – 136с.

Львів – це місто, від якого не втечеш. Щоразу відчуваєш солодку млість і докори сумління блудного сина, коли знову й знову повертаєшся до нього. І якщо хочеш бути щасливим, як пише один поет, то обов’язково повертайся до Львова. Бо, що не кажи, а без Львова завжди відчуватимеш духовну спустошеність і свою загубленість у цьому світі, хай навіть він не є твоїм рідним містом, бо кожен може відчути те нефізичне внутрішнє тепло, що його випромінюють начебто холодні кам’яні стіни і бруківка. Кожен може відчути, як це місто робить людину сильнішою і пробуджує в ній усе найкраще, що заклав Господь. Ця книга-альбом призначена для тих, хто любить Львів і цікавиться його історією.

Лемко, Ілько

     Легенди старого Львова [Текст] / Ілько Лемко . – Львів : Апріорі, 2008. – 176с.

В книзі зібрані найцікавіші львівські легенди, перекази, бувальщини за мотивами телепрограм «Легенди старого Львова» на ТРК «Люкс» (2002-2004 рр.), яка виборола звання найкращої телепрограми України 2004 р. і одержала Національну премію «Телетріумф» (українською мовою).

 Лемко, Ілько

     Львів-місто кохання  [Текст] / Ілько Лемко . – Львів : Апріорі, 2013. – 144с.

Книжка містить художній виклад найцікавіших історій львівського кохання, оправлених в контексті історичних подій давньої епохи.

Львів банківський  [Текст]  . – Львів : Апріорі, 2016. – 76с.

За свою багатовікову історію місто завжди відігравало особливу роль у політичному, економічному культурному та релігійному житті України. Одним з таких надбань є давні традиції львівського банківництва, яке сягає своїм корінням глибини віків. Пропоноване видання має на меті розповісти читачам історію банківського Львова, а саме: про перші банківські заклади міста, банки, які впливали на розвиток економіки Королівства Галичини та Лодомерії, центром якого був Львів і т.п. У книзі описано етапи виникнення, становлення та еволюції банків Львова, діяльність яких тісно пов’язана із здобутками минулого та кращими напрацюваннями сучасності. Книга наповнена старими та сучасними фотографіями, копіями документів, цінних паперів, грошових знаків, банківської техніки. Видання рекомендоване банківським працівникам, клієнтам банків та всім тим, хто цікавиться історією банківського Львова.

Савка, Мар’яна

     То є Львів. Колекція міських історій [Текст] / Мар’яна Савка, Костянтин Москалець,Віктор Морозов та ін. -  Львів  : Видавництво «Старого Лева», 2017. – 240с.

Львів — то місто не лише нашої історії (а вона в нас доволі суперечлива і химерна), Львів — то місто життєвих історій, звичайних приватних сюжетів з життя різних людей, і далеко не лише львів’ян. Він на багатьох із нас має містичний вплив, він знає стільки таємниць! Кожна кам’яниця — то ще й сцена, лаштунки, декорації для щоденних людських драм і комедій. В авторському проекті Мар’яни Савки «То є Львів: колекція міських історій» зібрано 23 розповіді про місто, яке не залишає байдужим. Між цими історіями, як і між поколіннями авторів, можна прокладати місточки і шукати заховане між рядками. Це ще одна спроба відчитування міста як цікавезної книги, в якій щодня пишуться нові сторінки.

Укладач бібліограф Софія Кіх

Композитор і педагог - Микола Вілінський

Дорогі користувачі! Цьогоріч виповнюється 130 років від дня народження Миколи Вілінського – українського композитора, педагога, музично-громадського діяча першої половини ХХ століття. Для Вас коротка біографічна довідка та рекомендований список назв музичних творів :

Микола Вілінський народився 20 квітня (2 травня за новим стилем) 1888 року в селі Голті Ананьївського повіту Херсонської губернії. За походженням належав до старовинного шляхетського роду українських дворян Вілінських. Батько – Микола Олександрович Вілінський (1857–1910) був міським головою Ананьїва й користувався великою повагою і любов’ю місцевого населення. Одна з бабусь по лінії матері Валентини Никифорівни (пом. 1918) – Олександра Максимівна Черкунова (дівоче прізвище – Залізняк) – нащадок роду Залізняків.

За сімейними переказами, з родом Вілінських пов’язаний і рід української письменниці Марії Олександрівни Вілінської (1833–1907), відомої за псевдонімом Марко Вовчок. Кровну спорідненість із Миколою Вілінським мали видатні діячі української культури першої половини ХХ століття: чудова співачка, «золоте сопрано» Большого театру, киянка Ксенія Георгіївна Держинська (1889–1951) була його двоюрідною сестрою, а видатний музикознавець Олександр В’ячеславович Оссовський (1871–1957) – двоюрідним братом.

Сімейна фотографія з Держинськими. Стоять (зліва напрво): Ксенія Держинська, Микола Вілінський. Сидять (зліва направо): Тамара, рідна сестра Миколи Вілінського і Тетяна Держинська.

Микола почав серйозно займатися музикою самостійно, навчаючись в Ананьївській гімназії, – диригував церковним хором, організовував шкільний оркестр народних інструментів. До його початкового музичного становлення долучилася мати, яка була пристойною піаністкою. Проте, за вимогою батька, після закінчення гімназії 1906 року Вілінський вступив на юридичний факультет Імператорського новоросійського університету в Одесі, який успішно закінчив 1912року.

Від 1907 року навчання в університеті Вілінський поєднує із заняттями в Одеському музучилищі, реорганізованому 1913-го в Одеську консерваторію. В училищі Микола Вілінський разом з Олександром Павленком (1882–1941) починає вчитися композиції у Вітольда Йосиповича Малішевського (1873–1939).

Творчий і педагогічний шлях Миколи Вілінського можна поділити на два основних періоди – одеський (1920–1941 рр.) і київський (1944–1956 рр.), які розмежовує відносно недовгий час його роботи в ташкентській консерваторії у роки війни (1941–1944 рр.). З 1920 року Вілінський – викладач Одеської консерваторії, з 1926-го затверджений у званні професора, із 1931-го – завідувач кафедри композиції. Пізніше (1935 р.) він очолював Одеську обласну організацію Спілки композиторів України, де заступниками були його учні Серафим Орфєєв і Леонід Гуров. Також Вілінський був членом правління Спілки композиторів УРСР.

Микола Вілінський, професор Одеської консерваторії, перший завідувач кафедри теорії музики та композиції. 1934 р.

Київський період для Миколи Вілінського був часом розквіту його слави як видатного майстра української музичної культури. З 1944-го він – професор, декан теоретико-композиторського факультету (до 1948 р.) і завідувач кафедри теорії музики і композиції (з 1949 р.) Київської консерваторії. Учень Миколи Вілінського, професор, доктор мистецтвознавства Антон Муха (1928–2008) згадує: «У музичному середовищі – “зрілому” і студентському – Микола Миколайович Вілінський мав незаперечний авторитет, особливо на кафедрі композиції.

 

Микола Вілінський є автором симфонічних сюїт, кантати, вокально-хорових обробок українських, російських і молдавських народних пісень, камерно-інструментальних творів, а також низки теоретичних праць і статей.  Серед вокально-симфонічних і симфонічних творів Миколи Вілінського – «Заповіт» для хору та симфонічного оркестру на вірші Тараса Шевченка (ор. 39), «Балетна сюїта» в чотирьох частинах для симфонічного оркестру (ор. 41), «Характеристичні танці», сюїта для симфонічного оркестру (ор. 1) та інші.

Слід згадати про ще один величезний внесок Миколи Вілінського до справи утвердження української музичної культури – редакцію фортепіанних творів Миколи Лисенка, які увійшли до виданих у 1952–1953 роках ХІІІ і ХІV томів двадцятитомного зібрання творів класика.

Наше сучасне життя набагато складніше, динамічніше й прагматичніше, ніж у попередню добу. І, мабуть, уже ніколи не повернуться часи «трьох Миколайовичів» – Лятошинського, Ревуцького, Вілінського. Але ті ідеали, яким вони присвятили себе, і той вплив, що вони мали на українську музику, культуру і суспільство взагалі живуть і понині. Скажемо навіть більше – без таких постатей у нації немає ані справжньої сили, ані душі.

Список творів Миколи Миколайовича Вілінського :

Фортепіанні твори

 Опус без номера. П'єси для фортепіано: Сумна пісенька,Траурний марш,Дві мазурки,Елегія,Вальс,Марш «Ту-ту». Прелюд No 1, Прелюд No 2, Прелюд No 3, Прелюд для лівої руки.(«Советский композитор», K., 1961)
 Опус 2.Фуга для фортепіано. 1913 р.
 Опус 3."Російські варіації в епічному стилі" для фортепіано на оригінальну тему. 1914 р.
 Опус 4."Балада у формі варіацій для фортепіано на українськи народну тему". 1917—1925 рр. («Мистецтво», К., 1939 і 1950)
 Опус 5."Етюд-скерцо" для фортепіано. 1918 р.
 Опус 6."Елегійна сюїта" — вісім прелюдій для фортепіано. 1914—1918 рр. («Музгиз», М., 1926).
 Опус 7. Дві п'єси для фортепіано: «Мрія», «Роздуми» («Музгиз», М., 1926)
 Опус 10.Соната для скрипки та фортепіано. 1929 р.
 Опус 11."Дитячий альбом" — вісім п'єс для фортепіано в 4 руки. 1925 р. («Мистецтво», К., 1940).
 Опус 29. Взірцеві варіації для фортепіано. Посібник з курсу гармонії для студентів-композиторів. 1947 р.
 Опус 33. No 1. Варіації на оригінальну тему (Д-дур) для фортепіано. 1949 р. No 2. Варіації для фортепіано. 1949 р.
 Опус 40. «Чотири мініатюри пам'яті А. Лядова» для фортепіано. 1951 р.

Симфонічні, вокально-симфонічні, хорові твори

 Опус 1. «Характеристичні танці», сюїта для симфонічого оркестру. 1910 р.
 Опус 16. Сюїта No 1 на молдавські народні пісні для симфонічного оркестру.1932р.
 Опус 17. Сюїта No 2 на молдавські теми для симфонічного оркестру. 1933 р.
 Опус 18. «Похідний марш» для духового оркестру. 1935 р.
 Опус 21. «Молдавія» — кантата для хору, солістів, симфонічного оркестру на слова Л. Корняну. 1937—1939 рр.
 Опус 22. Музика до кінофільму « Щастя бути молодим» (Одеська кіностудія).1937р.
 Опус 24. Обробка «Заповіту» Т. Г. Шевченка для хору та симфонічного оркестру. 1939 р.
 Опус 28. Сюїта No 3 на теми молдавських народних пісень для симфонічного оркестру 1944 — 1945 рр.
 Oпус 39. Обробка пісні «Стоїть гора високая» для хору, солістів, симфонічного оркестру. 1951 р.
 Опус 41. «Балетна сюїта» в 4 частинах для симфонічного оркестру. 1956 р.
 
Камерно-вокальні твори (романси й пісні, обробки українських, російських, молдавських пісень)

 Oпус без номера. Романси та пісні на слова О. К. Толстого: Ушкуйник", «Грядой клубится белою…», «Деревцо мое миндальное», «О, если б ты могла хоть на единый миг…», «Спесь», «Я тебя целовала» на слова А. Майкова,, «Какой тяжелый сон» на слова В.Соловйова. «Яскраві зіроньки горять» на слова М. Мінського. 1908—1913 рр.
 Опус без номера. «Пісню втомлено співати» і « За світлом тінь», слова О. Вілінської.1915 р.
 Опус 8."Гуморески", чотири пісні на слова Кузьми Пруткова. 1920 р.
 Опус без номера. Два романси на слова О. Вілінської[11]: «Бузок», «Куди не поглянь — урочистий простір». 1925 р.
 Опуси 14, 15, 18, 20. 28 обробок молдавських народних пісень для голосу соло, для хору та фортепіано. 1930 — 1937 рр. Деякі з них надруковано в збірнику, виданому Комітетом в справах мистетцв Молдавської РСР у 1940 р.
 Опус без номера. Дві пісні на слова О. С. Пушкіна: «До Чаадаєва», «Стрекотуха білобока». 1937 р. (Для журнала «Радянська музика», No 6, 7 за 1937 р.)
 Опус 25. Обробка восьми молдавських народних пісень для голосу та фортепіано.1941 р.
 Опус 26. П"ять обробок узбецьких народних пісень для голосу та фортепіано. 1942р.
 Опус 30. Чотири обробки молдавських народних пісень для голосу та фортепіано, записаних від А.Борща.
 Опус 31. Обробки українських народних пісень: 1. «Стоїть явір над водою»(Советский композитор", К., 1961), «Ой вербо, вербо», «Про Кармалюка», « Ой джигуне…» («Советский композитор», К., 1960). 1949 р.
 Опус 32. Дві обробки російських народних пісень: «Утес», «Ах, летят утки…»(Советский композитор", К., 1960). 1949 р.
 Опус 35. Три обробки українських народних пісень: «У вишневому садочку», «Ой світи, місяченьку», «Іде дощ» («Советский композитор», К., 1961).1950 р.
 Опус 36. Обробка російської народної пісні «Вниз по Волге-реке» для баса і фортепіано. 1950 р.
 Опус 37. Дві обробки молдавських народних пісень для голосу і фортепіано:"Гей, моя зозуля", "Тракторул ". 1951 р.