ЧАРОДІЙ СЛОВА

(до 100-річчя від дня народження Дмитра Білоуса)

Дмитро Григорович Білоус – український поет, перекладач, літературний критик, громадський діяч – народився 24 квітня 1920 року в селянській багатодітній сім'ї Ганни Давидівни і Григорія Миколайовича Білоусів (був десятою дитиною) в селі Курмани, нині Недригайлівського району Сумської області.

Після закінчення школи поїхав до Харкова, де вчився на робітничому факультеті та працював на електрозаводі. 1938 р. вступив на філологічний факультет Харківського університету. Його однокурсниками були Олесь Гончар і Григорій Тютюнник. Друкувався з 1935року. З початком війни добровольцем пішов у армію. Після тяжкого поранення лікувався. Писав гуморески для радіожурналу «Сатиричний залп», друкувався в журналі «Перець». Закінчив філологічний факультет тааспірантуру на кафедрі української літератури Київського університету.Член Спілки письменників України. Був членом-кореспондентом Академії педагогічних наук України, почесним академіком АПНУ, головою комісії художнього перекладу Спілки письменників України. Ппомер 13 жовтня 2004 року в Києві.

Автор збірок:

«Веселі обличчя» (1953), «Тарасові жарти» (1964), «Альфи - не омеги» (1967),«Турботливі друзі» (1970), «Веселий кут» (1979), «Обережно: слово!» (1984), «Гриць Гачок» (1986), «За Україну молюся» (2000).

Укладач антології болгарської поезії українською мовою.

Книги Дмитра Білоуса завжди вражають багатством ритміки. Поет дуже тонко проникавв тему, відповідно підбираючи до неї ритмічний ключ. Тому різні віршовані розміри в нього звучать невимушено, природно. Навіть один із найскладніших розмірів — дактиль, який взагалі притаманний творчій манері Білоуса, відзначається простотою і легкістю. Молодий душею, Д. Білоус увесь поривався у вир творчості і громадської діяльності. Він був ходячою енциклопедією, живим словником розгаданих приказок і прислів’їв, крилатих висловів, загадкових назв населених пунктів. Білоус — майстер перекладацької справи. Турбуючись про збагачення репертуару театрів України здобутками зарубіжної драматургії, поет здійснив переклади творів Вільяма Шекспіра, Лопе де Веги, П’єра Кальдерона, Жана Оффенбаха, Івана Базова, Івана Крилова, Олександра Пушкіна, Миколи Некрасова, Яна Райніса.

Дмитро Білоус — це те унікальне явище, коли життя і творчість ішли не двома різними, навіть не паралельними дорогами, а були невід’ємно, органічно злиті.