вівторок, 5 травня 2020 р.

В пошуках свіжих граней поетичного вислову
(до 90-річчя від дня народження Юрія Коломийця)
Юрій Іванович Коломиєць — український поет, один з відомих членів Нью-Йоркської групи. Член Національної Спілки письменників України. Народився 6 травня 1930 р. в Кобиляках на Полтавщині (за іншими даними — на хуторі Коломийці, Кобиляцький район).
Примусово вивезений у 1943 р. до Німеччини. Після війни перебував спершу в Західній Німеччині, а від 1947 р. жив у Бельгії, в місті Льєж. Працював там шахтарем, а потім учився в інженерно-технічному інституті.
Після переїзду до США в 1952 р., закінчив технічну освіту в Чикаго, працював інженером. Юрій Коломиєць дебютував на сторінках «Нових поезій» в половині шістдесятих років. Він — автор двох поетичних книжок «Гранчасте сонце» (1965) та «Білі теми» (1983). В 1984 році за другу збірку нагороджений Премією Антоновичів. Після неї, у вісімдесятих роках, поет кількаразово друкував свої вірші в часописі «Сучасність» (Мюнхен). Остання поетична добірка поезій Юрія Коломийця з’явилася на сторінках журналу «Світо-Вид» (Київ-Нью-Йорк) 1990 року. Помер 2 січня 2017 року в Чикаґо.

Літературознавець Оксана Роздольська в журналі «Сучасність» (число 10 (282), 1984 р.) стверджує, що «образність… залишається найсильнішим мистецьким компонентом поезії Юрія Коломийця. Загалом можна сказати, що образність безпосередньо пов’язана з тематичними основами збірки (поезій): у ній, в більшості, використані елементи, взяті з природи або з народного побуту. Якраз в поетичних образах здійснюється поєднання людини з природою: „полощуть клени жовті фартухи“, „дощ латає черепицю“, „сосни в сонці вишили остець гуцульським взором…“, „розумний дід, як стигле поле“. Не бракує в Юрія Коломийця також абстрактних понять, зачерпнутих із природи: „слово… гнило як дуб і виростало як гриби“, „аж доки зозулястий ранок крилом не вдарить в скло“. Не тільки народна лексика вжита максимально в образних конструкціях, а також дії, пов’язані з народним побутом, наприклад: „зате із мови перевеслом в’язався я у сніп рідні“, „млини і далі, як воли, без вітру тихо ремигали“. Можна констатувати, що від часу своєї першої збірки поет поширив користування народними елементами в різних аспектах своєї творчості, черпаючи при тому не так з фольклорного багатства, як із мовних та побутових властивостей народу».
Поезія Юрія Коломийця мало відома широкому загалу, однак його творчість варта читацького зацікавлення та уваги.

Немає коментарів:

Дописати коментар